2а-942/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

головуючого судді Пархоменко О.В.,

при секретарі Семененко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка у липні 2009 року звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", статтею 6 якого передбачено, що їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказує, що у 2006 - 2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась в неповному обсязі, лише 10%. Вважає, що Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені грубо порушує її права, надані та гарантовані їй Конституцією України та чинним законодавством про пенсійне забезпечення.

Зазначає, що законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і „Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України змінено редакцію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Однак рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «Про державний бюджет України на 2007 рік» та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 «Про державний бюджет України на 2008 рік» ці норми були визнані неконституційними.

Вказує, що про порушення її прав та зазначене рішення Конституційного Суду України їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації зазначених подій у липні 2007 року.

На підставі викладеного просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області протиправними у тому, що їй на протязі 2006-2007 років не нараховувалась і не виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а в 2008 році і по цей час нараховується у неповному обсязі лише 10 відсотків, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області нарахувати і виплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік у сумі 1 290,60 грн., за 2007 рік -у сумі - 1 442,70 грн., за 2008 рік у сумі - 1 158,60 грн., за 2009 рік у сумі 498,00 грн., що разом складає 4 390 гривен, стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на її користь інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік у сумі 149,70 грн., за 2007 рік - 239,50 грн., за 2008 рік - 258,40 грн., що в сумі становить 647,60 грн., зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області проводити в подальшому нарахування та виплату їй щомісячно державної соціальної допомоги при нарахуванні пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмову заву, в якій просила розглядати справу в її відсутність, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказує, що Управління ПФУ в м. Ірпені не визнає в повному обсязі позов та просить розглянути справу без участі представника управління, а також надав суду письмове заперечення на позов, в якому зазначає, що позивачка знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та з 01.01.2008 р. отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Зазначає, що статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Проте, законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для визначення розміру підвищення "дітям війни" неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком. Вказує, що ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому Управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що діяло в межах законодавства. Тому відсутні підстави щодо зобов’язання виплатити додаткову пенсію як "дитині війни" за 2006 - 2007 роки.

Крім того, 28.12.2007 р. було прийнято Закон України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначену норму визнано неконституційною. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 встановлено підвищення дітям війни: з 22 травня 2008 р. в сумі 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 р. - 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 2008 р. - 49 грн. 80 коп.

Управління ПФУ в м. Ірпіні вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений терміном 1 рік з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Закон України "Про соціальний захист дітей війни", так як і рішення Конституційного Суду України були опубліковані у "Відомостях Верховної Ради України" окремим розділом "Конституційний Суд України" та в газеті "Голос України". Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін. На підставі вищенаведеного просить відмовити в задоволенні позову.

В зв’язку із цим суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає, що даний спір за участю Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпіні Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області як суб’єкт владних повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, суд керується наступним.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується копією паспорта (а.с. 7), є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Встановлено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, зазначені обставини визнаються відповідачем.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач своїм листом від 25.05.2009 року № 1418/С-З /а.с. 11/ відмовив позивачці у перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп/2008 зазначену норму закону визнано неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 дітям війни встановлено підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. - в сумі 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн. та з 01.10.2008 року - 49,80 грн., які виплачувались позивачу.

Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 6) .

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги дітям війни слід застосовувати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої під час визначення розміру допомоги за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а не постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги.

Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, починаючи з 10 липня 2008 року по травень 2009 року у розмірі, меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень слід визнати протиправною відмову відповідача провести перерахунок грошової допомоги дітям війни позивачу за період з 10.07.2008 р. по липень 2009 р. та слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 10 липня 2008 р. по липень 2009 р. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Нарахування суми допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому вимоги позивача про стягнення конкретних сум не підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по 10.07.2008 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов’язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача, в тому числі в період з січня 2006 р. по грудень 2007 р. включно, не отримувала щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни, а з 01.01.2008 р. по 10.07.2008 р. отримувала в меншому розмірі, однак звернулася з даним позовом до суду лише 10.07.2009 р.

Суд вважає, що позивач повинна була своєчасно дізнатись про наявність в неї права на отримання щорічної державної соціальної допомоги як дитини війни, оскільки як закони України, так і рішення Конституційного Суду України належним чином були надруковані у відповідних засобах масової інформації, а про порушення свого права на отримання щорічної державної соціальної допомоги повинна була дізнатись після першої її невиплати.

Враховуючи те, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли її можливості пред’явити позов до суду, суд відмовляє позивачу у поновленні такого строку. Беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за період з січня 2006 р. по 10.07.2008 р у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Суд відмовляє також в позові в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, такі нарахування проводяться Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ірпені в разі наявності підстав під час нарахування пенсії, складовою якої є соціальна допомога дітям війни.

Не підлягає також задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати соціальну допомогу як дитині війни в розмірі встановленому законом, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. На даний час позивач не надала доказів порушення її прав відповідачем в майбутньому. В разі порушення відповідачем в майбутньому прав, свобод та інтересів позивача вона зможе звернутись за їх захистом до суду.

Позивача, як постраждалу від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

На підставі викладеного та ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, керуючись ст. ст. 2,4, 9,11,71,86,99,100,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області щодо ненарахування в повному обсязі та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 10 липня 2008 р. по липень 2009 р., відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 10 липня 2008 р. по липень 2009 р., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовити.

Постанову в повному обсязі буде складено до 11 вересня 2009 р.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви.