справа №2-2761

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді:                                         Бориславського Ю.Л.

при секретарі:                                                   Каралюс Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на гараж, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ним право власностi на гараж під літ. «С», який розташований  при будинку АДРЕСА_1, загальною площею 15,4 кв.м. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 січня 2007 року купив квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2, яка у свою чергу купила цю квартиру у ОСОБА_3 18 листопада 2002 року. В користуванні вище вказаної квартири на прибудинковій території знаходиться гараж розмірами 6,00 х 3,30, котрий було самовільно збудовано первинною власницею, ОСОБА_3. У 1998 році ОСОБА_3 на звернення із заявою про надання дозволу на експлуатацію самовільно збудованого гаражу до Залізничної районної адміністрації отримала згоду. Однак, подальшого оформлення документів на отримання права власності на зазначений гараж ні вона ОСОБА_3, ні наступна власниця квартири у користуванні якої перебуває вказаний гараж ОСОБА_2 не провели, права власності на гараж не отримали. Даним гаражем ОСОБА_1 користується з 2007 року, тобто, з того моменту як набув права власності на зазначену вище квартиру, в користуванні якої і знаходиться вказаний гараж і до тепер, та фактично являється його власником. Жодних прав третіх осіб ОСОБА_1 не порушує, використовує гараж за призначенням.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю та дали пояснення аналогічні в позовній заяві.

Представник відповідача Цяпало Р. М. позовні вимоги заперечив та пояснив, що спірний гараж не перебував у власності в позивача, ні в жодного попереднього власника квартири. Договором купівлі-продажу квартири від 10.01.2007 року посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 передбачено, що ОСОБА_1 купив в ОСОБА_2. квартиру АДРЕСА_1. В договорі визначено, що позивач є власником лише квартири, а не гаража. При переході права власності на квартиру АДРЕСА_1 до позивача не перейшло право власності на гараж, оскільки в попередніх власників квартири у власності вказаного гаража не було.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

10 січня 2007 року ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2, яка у свою чергу купила цю квартиру у ОСОБА_3 18 листопада 2002 року. В користуванні вище вказаної квартири на прибудинковій території знаходиться гараж розмірами 6,00 х 3,30, котрий було самовільно збудовано первинною власницею, ОСОБА_3. У 1998 році ОСОБА_3 на звернення із заявою про надання дозволу на експлуатацію самовільно збудованого гаражу до Залізничної районної адміністрації отримала згоду. Однак подальшого оформлення документів на отримання права власності на зазначений гараж ні ОСОБА_3, ні наступна власниця квартири ОСОБА_2 у користуванні якої перебуває вказаний гараж не провели, права власності на гараж не отримали. Даним гаражем ОСОБА_1 користується з 2007 року  і до тепер, та фактично являється його власником. Жодних прав третіх осіб ОСОБА_1 не порушує, використовує гараж за призначенням.

Згідно технічних висновків, гараж під літ. «С» в користуванні мешканців АДРЕСА_1 знаходиться у задовільному стані.

У зв’язку з вищенаведеним, позивач неодноразово звертався до Львівської міської ради для оформлення документів на отримання права власності на зазначений гараж. Однак, його вимоги не були задоволені.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ними документа, який засвідчує його право власності.  

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян може, зокрема, здійснюватися шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності на майно.

Отже, як вбачається з вищенаведеного ОСОБА_1 фактично є власником гараж під літ. «С», який розташований  при будинку АДРЕСА_1, загальною площею 15,4 кв.м.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 331, 392 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж під літ.«С», який розташований при будинку АДРЕСА_1, загальною площею 15,4кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                        /підпис/

З оригіналом згідно. Рішення не оскаржено. Оригінал рішення у справі  № 2-2761/10.

Рішення суду набрало законної сили і підлягає виконанню.

Суддя:                             Ю.Л. Бориславський