Справа №2-497

2010р.

             Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 липня 2010 року                  Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді                  Романюка М.Ф.

при секретарі                              Іванчуку М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

встановив:

        Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 160000 грн., мотивуючи тим, що на протязі 2008 року  вона передала ОСОБА_2 кошти в сумі 270 000 доларів США, які та зобов’язувалась вкладати у їх спільний бізнес, оскільки ними було зареєстровано ТзОВ “ПЕТЕЛЬКА”, однак кошти у підприємство не були вкладені та не повернуті їй. Факт передачі коштів стверджується розпискою від 25.11.2008р. на всю суму боргу та розпискою від 19.02.2009р., згідно якої відповідачка зобов’язувалась повернути їй кошти в сумі 20000 доларів США,  що еквівалентно 160 000 грн. Однак відповідачка не виконала свого зобов’язання.

      19.06.2009р. відповідачка подала уточнені позовні вимоги та просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5  борг  в розмірі 270 000 доларів США в гривневому еквіваленті, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі 2008 року  вона передала ОСОБА_2 кошти в сумі 270 000 доларів США, які та зобов’язувалась вкладати у їх спільний бізнес, оскільки ними було зареєстровано ТзОВ “ПЕТЕЛЬКА”, однак кошти у підприємство не були вкладені та не повернуті їй. 25.11.2008 року ОСОБА_2 написала розписку в якій зобов’язувалась вищевказані кошти повернути до 30.04.2009 року та відсотки. 03.03.2009р. між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було підписано договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язувались повертати кошти щомісячно та 1% від залишкової суми боргу в якості процентів за користування коштами. 20.03.2009 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір поруки за яким остання поручалася за належне виконання її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань. З часу підписання договорів відповідачі не виконують взятих на себе зобов’язань у добровільному порядку у зв’язку з чим вона змушена звернутись до суду.                      

        В судовому засіданні позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні доводам викладеним у позові. Просить позов задоволити.

         Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що кошти в сумі 270 000 доларів США, які позивачка давала їй на розвиток спільного бізнесу вона віддавала частинами. Розписку та договір поруки її заставили підписати позивачка з своїм чоловіком, так як такі погрожували їй фізичною розправою, проте вона у правоохоронні органи не зверталась. За договором позики вони також гроші сплачували вчасно та сплатили вже близько одного мільйона гривень. Тому доводи позивачки вважає безпідставними та просить відмовити в задовленні позову.  

        Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та дав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_2

         Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, суд слухати справу у їх відсітності на підставі наявних матеріалів справи.        

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

           Згідно розписки від 25.11.2008р. /а.с.25/ ОСОБА_2 зобов’язується повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 270 000 доларів США до 30.04.2008р., що стверджується висновком експертизи №3084 від 27.11.2009р., згідно якого рукописний текст розписки від імені ОСОБА_2 від 25.11.2008р. та підписи від імені ОСОБА_2 у вказаній розписці виконані ОСОБА_2 /а.с.100-103/, чого відповідач ОСОБА_2 не заперечила.

           Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 03.03.2009р. укладено договір позики на суму 270 000 доларів США, згідно умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язувались повертати кошти щомісячно та 1% від залишкової суми боргу в якості процентів за користування коштами /а.с.18-20/.

    Згідно п.6 договору позики від 03.03.2009р., в разі, коли позичальники своєчасно не повернкть позичкодавцю позику згідно п.4 даного договору, у тому числі при порушенні умов повернення позики позичкодавець вправі буде пред’явити цей договір до стягнення в порядку і встроки передбачені чинним законодавством України.

            Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

           Також судом встановлено, що 20.03.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір поруки за яким остання поручалася за належне виконання її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору позики від 03.03.2009р. /а.с. 21-22/.

          Згідно п.1.2. договору поруки від 20.03.2009р. позичальники і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

          Згідно п.1.3. договору поруки від 20.03.2009р. відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальниками будь-якої частини зобов’язань, так і при невиконанні позичальниками зобов’язань в цілому.

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні (ч. 1), однак, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно довідки ПАТ “ФОЛЬКСБАНК” №22/66 від 09.07.2010р. станом на 09.07.2010р. НБУ встановив офіційний курс гривні до іноземної валюти 1долар США – 7,9058 грн. / а.с.202/.

         А тому, враховуючи вищенаведене, сума позики станом на 10.04.2009 року складає  2 134 566 грн ( 270 000 х 7,9058), що в еквіваленті становить 270 000 доларів США.

       Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, позивач повністю довела обставини на які посилається, та достовірно встановлено, що відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконувати умови договору, а тому позов підлягає до часткового задоволення, оскільки сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

       Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, ЦПК України, ст..ст.15,16, 524, 526, 533, 553-554, 1046-1052, 1166 ЦК України, суд

                                                        вирішив:

        Позов задоволити частково.  

         Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 270 000 (двісті сімдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 2 134 566 (два мільйони сто тридцять чотири тисячі п’ятсот шістдесят шість) гривень.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційна скарга можне бути податна протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                      Романюк М.Ф.