Справа № 2-194

                                                                                                                            за 2010рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

08 липня 2010 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді                       Білоус Ю.Б.,

при секретарі -                                Крив”як О.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2010р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 04.05.2009 року о 00 год. 30 хв.  на ділянці дороги Крисовичі - Вишенька в с.Раденичі Мостиського району Львівської області ОСОБА_2, відповідач по справі, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстр. № НОМЕР_1 порушивши п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на неї.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.09.2009р., постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.09.2009р., постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Вказує, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди їй спричинено тілесні ушкодження, які відповідно до Акту судово-медичного дослідження №111/2009 від 08.05.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Мостиської РЦЛ, так як отримала черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій лівого колінного суглобу, підшкірну гематому лівої тім’яної ділянки голови. Стверджує, що відповідачем їй була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 1 028 гривень 20 коп. (витрати на придбання ліків).

Окрім того, зазначає, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що через постійні головні болі не може нормально навчатися, їздити в транспорті, вести повноцінне життя, не змогла здавати іспити разом із своїми однокурсниками, а тому їй було продовжено строк для здачі сесії до 01.10.2009року. Відповідач добровільно відмовився відшкодовувати їй завдану шкоду, не вибачився перед нею та її батьками. Моральну шкоду оцінює в 10 000 (десять тисяч) гривень.

З огляду на наведене просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в її користь матеріальну шкоду в розмірі 1 028 грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на надання юридичної допомоги в розмірі 1000 гривень, державне мито в розмірі 510 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень та кошти за відправку рекомендованих листів в сумі 7 гривень 40 коп.

Позивач в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, а саме: в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, просить суд стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди в сумі 759 гривень. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 гривень підтримала, та пояснила, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди вона керувалась тим, що внаслідок ДТП зазнала фізичного болю та страждань у зв’язку із ушкодження здоров’я, через постійні головні болі не може нормально навчатися, їздити в транспорті, вести повноцінне життя,  не змогла здавати вчасно у навчальному закладі екзаменаційну сесію і як наслідок їй не нараховували стипендію з 01.07.2009р по 31.01.2010р.

Представником позивача уточнені позовні вимоги в судовому засіданні підтримано.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає,що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2009року о 00 год.30хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 2109» реєстраційний номер – 299-79 ТС  на ділянці дороги Крисовичі-Вишенька в с.Раденичі Мостиського району Львівської області порушивши п.п.12.2,12.3 Правил дорожнього руху України скоїв наїзд на пішохода - позивача у справі - ОСОБА_1

Зазначена обставина підтверджується поясненнями позивачки, а також копіями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВС №007095 та постанови Залічничного районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

З постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2009 р. встановлено, що у діях ОСОБА_2 міститься склад правопорушення, передбаченого ст..124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу  в розмірі 400 гривень.

Згідно судово-медичного дослідження (Акт СМД №111/2009 від 08.05.2009 року) встановлено, що гр. ОСОБА_1 внаслідок зазначеної ДТП спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров’я. Сума документально підтверджених понесених позивачкою витрат на лікування становить 795 грн.

Відповідно до  ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правило даної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст..1166 ЦК України необхідно встановити такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та(або) позбавлення його особистого нематеріального права, шкода – це не тільки обов’язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов’язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдача шкоди.

Частиною 2 ст.1166 ЦК України встановлюється презумпція вини завдача шкоди, що означає, що особа яка завдала шкоду буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини ( наявність вини іншої особи чи дія об’єктивних обставин).

Згідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду,якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У абзаці 2 ч.4 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами  цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що на моменти ДТП автомобілем «ВАЗ-2109» реєстр. номер НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 на підставі довіреності ,  тобто   на відповідній правовій основі.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили обов’язкова для суду, який розглядає справу про цивільно–правові наслідки дії особи, відносно якої прийнята постанова з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2009р. №3-2745 вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КпАП України та накладеного на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 400 гривень.

Дані обставини підтверджуються поясненнями позивачки, показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наданими в судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, відповідач по справі, під час керування автомобілем марки «ВАЗ-2109» реєстр. номер НОМЕР_1 порушив  п.п. 12.2,12.3 ПДР України і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.05.2009 року о 00.30 год. в с. Раденичі Мостиського району Львівської області, із її наслідками у виді скоєння наїзду на пішохода – ОСОБА_1, позивача по справі, спричинивши останній тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров’я, тому суд покладає на ОСОБА_2 обов’язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки.

Сума матеріальної шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: квитанції про оплату ліків та довідка-лист ПП «Арніка» про купівлю ліків.

Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення в сумі 759грн.

Окрім стягнення матеріальної шкоди позивач просить стягнути в її користь 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди позивачка виходила із того, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичного болю та страждань у зв’язку із ушкодження здоров’я, через постійні головні болі не може нормально навчатися, їздити в транспорті, вести повноцінне життя. Також позивачка до розміру моральної шкоди відносить суму не нарахованої їй стипендії з 01.07.2009р по 31.01.2010р., одяг і мобільний телефон та те, що вона зверталась за послугами до лікарів нетрадиційної медицини.

В силу ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень зазначеної статті цього Кодексу, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Виходячи із положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1994р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що «відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв’язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

У позовній заяві позивачка обґрунтовує моральну шкоду у завданні їй тілесних ушкоджень, головних болях, неможливості вести повноцінне життя, здачі екзаменаційної сесії окремо від однокурсників, таку вона оцінює в розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до ст.23 ЦК України  моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У судовому засіданні позивачка зазначила, що у суму заявленої нею моральної шкоди вона також включає: невиплачену стипендію, пошкоджений мобільний телефон та одяг під час ДТП, витрати на правову допомогу, а також і те, що в процесі лікування вона зверталась за допомогою до послуг нетрадиційної медицини

Дані складові судом не беруться до уваги при визначенні суми моральної шкоди, оскільки, зазначені позивачкою вимоги не відносяться до складових моральної шкоди, а носять характер збитків.

Відповідно до ст..22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку вартість ремонту має підтверджуватись відповідними розрахунками.

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби  її право не було порушене. Мається до уваги не про реальні втрати особи, які вона зробила, а про ті доходи, які вона недоотримала внаслідок порушення її цивільного права.

В даному випадку мова йдеться про не виплачену стипендію в розмірі 4 261 гривень 73коп ., згідно довідки наданої Українською Академією Друкарства від 06.07.2010р. за 64-10/890.

Тому суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди не враховує суму не нарахованої їй стипендії з 01.07.2009р по 31.01.2010р. в розмірі 4 261грн.73коп.   та пошкодження мобільного телефону і одягу, оскільки у відповідності до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

     У відповідності п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди може бути  зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. При заподіянні особі моральної шкоди обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб.

    Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, тому вважає його відповідальним за завдану позивачці моральну шкоду.

    Моральна шкода ОСОБА_1 заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2 Між неправомірними діями останнього і шкодою існує причинний зв'язок, вина останнього в заподіянні шкоди встановлена.

Приймаючи до уваги вище наведе, характер заподіяних моральних страждань ОСОБА_1, ступінь негативних наслідків для її життя, а також те, що в наслідок ДТП позивач зазнала фізичний біль та страждання у зв’язку з ушкодженням здоров’я, моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я,  порушення нормальних   життєвих   зв'язків   через   неможливість продовження  активного  громадського життя,  нервовий стрес, душевні страждання з приводу знищення та пошкодження її майна, суд визначає розмір стягнення компенсації у відшкодуванні заподіяної позивачці моральної шкоди з ОСОБА_2 у сумі 2 400 гривень.

З урахуванням характеру та тривалості моральних страждань позивачки, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, майнового стану відповідача, документального підтвердження понесених позивачкою витрат, а також вимог розумності та справедливості, суд, для відшкодування завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди вважає необхідним стягнути в її користь з ОСОБА_2 759  грн., для відшкодування моральної шкоди, вважає необхідним стягнути в користь позивачки з відповідача 2 400 грн..

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У разі часткового задоволення позову, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,15,57,60,62,79,84,88,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-                                      

                                                      В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  жителя АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1, жительки с. Раденичі, Мостиського району Львівської області 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) гривень матеріальної шкоди, 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень моральної шкоди; сплачені 127,50 грн. державного мита; 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення процесу; за відправку рекомендованих листів 1,85 грн. та 250 (двісті п’ятдесят) гривень витрат понесених за надання правової допомоги, а всього стягнути 3 658 (три тисячі шістсот п’ятдесят вісім) гривень 35 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя                      (підпис)                             Ю.Б. Білоус                    

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                   Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»_________________ 20_ р.

        Суддя                                 Ю.Б. Білоус