Справа № 1-143 / 10 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 року       Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді              -  Пархоменка П.І.

при секреті                             -  Горбач Н.Д.

з участю прокурора               -  Сидоренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі справу по обвинуваченню            

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області, громадянка України, із середньою-спеціальною освітою, фізична особа-підприємець, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, раніше не судима, зареєстрована АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, -

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудна будучи фізичною особою-підприємцем і використовуючи найману працю, допустила грубе порушення законодавства про працю вчинене нею стосовно потерпілої – ОСОБА_4

Так, підсудна ОСОБА_2 являючись фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності в магазині розташованому за адресою АДРЕСА_3 умисно, грубо порушуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу Законів про Працю України, згідно якого   трудовий договір з фізичною особою укладається з обов'язковим додержанням письмової форми та ст. 24-1 Кодексу Законів про Працю України, якою передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, використовувала працю фізичної особи – з 01.03.2010 року   прийняла на роботу в якості   продавця ОСОБА_4, при цьому  письмовий трудовий  договір з останньою не уклала і в Бахмацькому районному центрі зайнятості Чернігівської області його не зареєструвала. В подальшому ОСОБА_2 продовжуючи грубо порушувати законодавство про працю, а саме ст. 48 Кодексу Законів про Працю України, згідно якої роботодавець заводить на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів трудові книжки та заносить до них відомості про роботу, на працюючу ОСОБА_4 трудову книжку не завела та відомостей про роботу останньої до неї не вносила.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення трудового законодавства ОСОБА_2 після початку роботи ОСОБА_4 порушила вимоги ст. 57 Кодексу Законів про Працю України, відповідно до якої час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності і з законодавством, не встановила графіки роботи (час початку та закінчення щоденної роботи), в порушення вимог ст. 67 Кодексу Законів про Працю України не встановила вихідні дні, а також до початку роботи не роз'яснила ОСОБА_4 її права і обов'язки та не проінформувала під розписку про умови праці, чим порушила вимоги ст.29 Кодексу Законів про Працю України.

Крім того, ОСОБА_2 порушуючи вимоги ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", згідно із якою власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, не вела табелі обліку робочого часу і як наслідок, не проводила достовірний розрахунок заробітної плати.

Підсудна, допитана у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні визнала повністю та пояснила, що підтримує у повному обсязі свої попередні свідчення дані на досудовому слідстві. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази по справі в повному обсязі, оскільки про таке не заперечують учасники судового розгляду та підсудна, яка показала, що розуміє у чому обвинувачуються, фактичних обставин справи не оспорює, таке її волевиявлення є добровільним, вона розуміє, що буде позбавлена права оспорювати визнанні нею обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи свідчення підсудної, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудної правильно кваліфіковані за ст. 172 ч. 1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу винної – її вік, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики за таким, обставина, яка пом’якшує покарання – щире каяття, за відсутністю обставин, що його обтяжують, доходить висновку про можливість виправлення підсудної з обранням самого м’якого із передбачених видів покарань, а саме штрафу, причому з врахуванням вищезазначеного визначивши такий у мінімальному розмірі, що є необхіднім і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для обрання більш м’яких або тяжких покарань суд не знаходить.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винною за ст. 172 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. (п’ятсот десять гривень 00 копійок).

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.

Головуючий                                                                                                  П.І. Пархоменко