Справа № 1-138/10

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 липня 2010 року    Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючого – судді             - Пархоменка П.І.

при секретарі                         - Горбач Н.Д.,

з участю прокурора               - Лисун С.І.,

потерпілих                              - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

законного представника

неповнолітнього потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі справу по обвинуваченню        

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городище, Бахмацького району Чернігівської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого – 29.03.2010 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі й у порядку ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку два роки, мешканця АДРЕСА_1, -

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

в с т а н о в и в :

21.04.2010 року близько 17 години підсудний ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Деповській поблизу ВЧД-9, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до малолітнього       ОСОБА_1 та із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я, і яке виразилося в нанесенні останньому декількох ударів руками та ногами по голові і тілу, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синця на чолі з осаднанням епідермісу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, умисно, відкрито для інших осіб та ОСОБА_1 заволодів у останнього чоловічимвелосипедом моделі «МВЗ», вартістю 150 гривень, який належав ОСОБА_2, завдавши останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що підтримує у повному обсязі свої попередні свідчення дані на досудовому слідстві. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що повністю підтримує свої попередні свідчення, доповнень не має, просив не призначати підсудному суворого покарання, не позбавляти його волі.

Потерпілий ОСОБА_2, в судовому засіданні, пояснив, що повністю підтримує свої попередні свідчення, просив не призначати підсудному суворого покарання.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази по справі в повному обсязі, оскільки про таке не заперечують учасники судового розгляду та підсудний, який показав, що розуміє у чому обвинувачується, фактичних обставин справи не оспорює, таке його волевиявлення є добровільним, він розуміє, що буде позбавлений права оспорювати визнанні ним обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи свідчення підсудного, співвіднісши його свідчення з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а вина його у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким злочином, особу винного – його вік, сімейний стан та стан здоров’я, наявність постійного місця проживання та посередню характеристику за таким, обставини, які пом’якшують покарання – з’явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставинами, що обтяжують покарання є рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, разом із тим, приймаючи до уваги попередню судимість за скоєння злочину, яка свідчить, що той не став на шлях виправлення, доходить висновку, що відсутні підстави для обрання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції закону, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Остаточне покарання належить призначити за сукупністю вироків, підстав для обрання більш м’яких або тяжких покарань суд не знаходить.

Судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи покладаються на засудженого відповідно до ст. 93 КПК України. Питання про речові докази вирішується в порядку ст. 81 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.03.2010 року до покарання, призначеного за новим вироком, остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 3 (три) місяця позбавлення волі.

Речові докази: чоловічий велосипед моделі «МВЗ», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 повернути останньому.

Стягнути з ОСОБА_4 300 грн. 48 коп. (триста гривень 48 копійок) судових витрат на користь держави за проведення товарознавчої експертизи.

Строк покарання обчислювати з 29.04.2010 року, тобто з часу фактичного затримання, залишивши запобіжним заходом до набрання вироком законної сили взяття під варту.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.

                Головуючий                                                                                          П.І. Пархоменко