Судове рішення #1029318
Справа №2-15/07

Справа №2-15/07

 

РІШЕННЯ

 Именем України

 

5     березня 2007 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді                   Грищенко І.О.

при секретарі                            Сусловій В.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

 

ВСТАНОВИВ:

 

 5 грудня 2002 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить поділити майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виділити йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ- 21063, 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 та інше майно, яке йому має бути виділено по закону. Відповідачу виділити трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку в Криму та інше майно, яке має бути виділено їй по закону. року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічними позовними вимогами та просить визнати, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 є її особистою приватною власністю, визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, на 3/4 частини майна, на автомобіль ВАЗ -21063, 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, визнати за нею право власності та виділити їй в користування кухонний гарнітур, газову плиту, кухонну витяжку, холодильник, водо нагрівну колонку, диван синього кольору. За ОСОБА_1 визнати право власності на 1/4 частину майна та виділити йому в користування автомобіль ВАЗ-21063 , 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 та земельну ділянку в Криму. року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив суд виділити в натурі на належну йому 1/2 частину в спільному сумісному майні подружжя трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої на час звернення до суду складає 231 619 грн, автомобіль ВАЗ- 21063, 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, вартість якого 5 400 грн, відео двійку фірми "Соні", вартістю 1 669,50 грн, стіл зі скла, вартістю 4 186 грн, 4 стільця, загальною вартістю 1 346,40 грн, стіл журнальний, вартістю 1 272 грн, світильник на 7 ламп, вартістю 522 грн, світильник на 5 ламп, вартістю 189 грн, світильник на 1 лампу, вартістю 144 грн, набір м'яких меблів, вартістю 16 200 грн, 2 настільні лампи, загальною вартістю 300 грн, кондиціонер фірми "Самсунг", вартістю 1 000 грн, двоспальне ліжко, вартістю 700 грн. А всього майна на суму 264 547,90 грн. ОСОБА_2 виділити наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартість якої становить 305 430 грн, пральну машину фірми "Бош", вартістю 2 786 грн, газову колонку фірми "Бош", вартістю 1 134 грн, спальний гарнітур, вартістю 5 967 грн, світильник на 1 лампу, вартістю 153 грн, шафа фірми "Стенлі", вартістю 4 080 грн, шафа фірми "Стенлі", вартістю 3 570 грн, вбудована шафа для вітальні , вартістю 4 914 грн, настінні світильники у кількості 3 штук, загальною вартістю 783 грн, кухонний гарнітур, вартістю 16 340 грн, газова плита фірми "Бош", вартістю 2 394 грн, витяжка фірми "Бош", вартістю 2 646 грн, холодильник фірми "Лібхер", вартістю 6 748 грн, вбудована полиця для книг, вартістю 7 020 грн. А всього мані на загальну суму 363 965 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості майна в сумі 49 708,55 грн. ОСОБА_1 з майна, що підлягає розподілу виключив приватну фірму "Алента", кондиціонер фірми "Самсунг" та земельну ділянку під будівництво , що розташована в Криму.

2004                   року ОСОБА_2 подала доповнення до зустрічної позовної заяви та просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, збільшити її частку у спільному майні та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. Розділити рухоме майно та визнати за нею право власності на 2/3 частини цього майна та виділити їй в натурі наступне майно: стіл зі скла, вартістю 4 186 грн, стіл журнальний, вартістю 1 272 грн, світильник на 5 ламп, вартістю 189 грн, пральну машину фірми "Бош", вартістю 2 786 грн, газову колонку фірми "Бош", вартістю 1 134 грн, спальний гарнітур, вартістю 5 967 грн, шафа фірми "Стенлі", вартістю 4 080 грн, шафа фірми "Стенлі", вартістю 3 570 грн, вбудована шафа для вітальні , вартістю 4 914 грн, настінні світильники у кількості 3 штук, загальною вартістю 783 грн, кухонний гарнітур, вартістю 16 340 грн, газова плита фірми "Бош", вартістю 2 394 грн, витяжка фірми "Бош", вартістю 2 646 грн, холодильник фірми "Лібхер", вартістю 6 748 грн. Всього на суму 60 009 грн. Виділити ОСОБА_1 на його 1/3 частину наступне майно: автомобіль ВАЗ-21063, 1987 року випуску, вартістю 10 000 грн, відео двійку фірми "Соні", вартістю 1 669,50 грн, 4 стільця, загальною вартістю 1 346.40 грн, світильник на 7 ламп, вартістю 522 грн, світильник овальний на 1 лампу, вартістю 144 грн, набір м'яких меблів, вартістю 16 200 грн, 2 настільні лампи, загальною вартістю 300 грн, світильник, вартістю 153 грн, двоспальне ліжко, вартістю 700 грн. Всього виділити майна на загальну суму 31 034,90 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь 23 576,66 грн в рахунок сплати аліментів на

 

2

утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 29.09.2003 року до 27.03.2015 року. Позивач за основним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20.12.1981 року перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2002 року шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинено. Під час перебування у шлюбі ними на загальні кошти подружжя було придбано вищезазначене нерухоме та рухоме майно. Згоди щодо розподілу майна не досягнуто, тому він вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, підтримала уточнені позовні вимоги свого довірителя та просила задовольнити їх в повному обсязі. При цьому пояснила, що все майно, яке зазначено в уточненій позовній заяві, було придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, на кошти, які отримано їхньою спільною працею в приватній фірмі "Алента", що підтверджено наданими письмовими доказами. Зустрічні вимоги визнала частково. Вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_2, збільшення частки у спільному майні та стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею віку повноліття у сумі 23 576,66 грн не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача щодо запропонованого варіанту поділу рухомого майна визнала частково, щодо розподілу нерухомого майна - не визнала та звернулася до суду з зустрічним позовом. Свої вимоги щодо визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 мотивує тим, що цю квартиру вона придбала під час перебування у шлюбі з позивачем, однак за кошти, які нею було отримано від продажу квартири АДРЕСА_3, в якій раніше мешкала вона разом зі своїми дідусем та бабусею, та яку вона приватизувала після їх смерті в ІНФОРМАЦІЯ_2, а також від продажу майна, яке знаходилося в цій квартирі. Після цього ці гроші, з метою їх збереження, було позичено її знайомому ОСОБА_4, про що складено відповідну розписку. Вказані гроші було їй повернуто останнім на її перше прохання, коли вона підібрала для купівлі необхідний варіант квартири. ОСОБА_1 своїх грошей на придбання вказаної квартири не витрачав. На час її придбання не працював, знаходився на утримання у неї та її батьків. За вказаних обставин, вона вважає, що квартира АДРЕСА_2 куплена за гроші, що належали особисто їй та не були спільною власністю подружжя, а тому і квартира не є спільною власністю подружжя та не може бути врахована при розділі майна. ОСОБА_1 ніколи не проживав в цій квартирі та не був в ній зареєстрований . Вважає, що її частка в спільному сумісному майні подружжя повинна бути збільшена в інтересах неповнолітньої дитини, тому що ОСОБА_1 мешкає за кордоном та не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини. Також вважає, що на її користь з ОСОБА_1 необхідно стягнути кошти в якості аліментів на майбутнє на утримання дитини до досягнення повноліття. В судовому засіданні представник відповідача, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримала зустрічні вимоги свого довірителя та просила задовольнити їх в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково. Не заперечувала проти визнання за ним права власності на рухоме майно, яке зазначено в його позові. Вимоги щодо визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Судовим розглядом справи встановлено, що сторони уклали шлюб 20 грудня 1981 року, який зареєстровано в м. Харкові в палаці одруження "Орджонікідзівський" , про що зроблено актовий запис № НОМЕР_2 та видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя у подружжя не склалося та в січні 2002 року шлюбні відносини було припинено, спільне господарство не ведеться. За час з дня укладення шлюбу до дня його фактичного припинення подружжям було придбано рухоме та нерухоме майно, яке вважають за необхідне поділити. Сторони не досягли згоди щодо розподілу вказаного майна та звернулися до суду.

Згідно вимог ст.. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що ними на спільно зароблені гроші було придбане наступне майно: у 1987 році - автомобіль ВАЗ- 21063, 1987 року випуску, державний № НОМЕР_1, який зареєстрований на його ім'я, 28.12.1996 року - трикімнатна квартира АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_2, 12.09.2001 року - трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована на його ім'я, відео двійка фірми "Соні", стіл зі скла, 4 стільця, стіл журнальний, світильник на 7 ламп, світильник на 5 ламп, світильник на 1 лампу, набір м'яких меблів, 2 настільні лампи, двоспальне ліжко, пральна машина фірми "Бош", газова колонка фірми "Бош", спальний гарнітур, світильник на 1 лампу, шафа фірми "Стенлі", шафа фірми "Стенлі", вбудована шафа для вітальні , настінні світильники у кількості 3 штук, кухонний гарнітур, газова плита фірми "Бош", витяжка фірми "Бош", холодильник фірми "Лібхер", вбудована полиця для книг. Відповідач ОСОБА_2 з ним частково не погодилася та зазначає, що спірна квартира АДРЕСА_2 дійсно була придбана під час спільного життя, однак не за рахунок коштів, які було зароблено спільно з ОСОБА_1, а за рахунок коштів, отриманих нею від продажу квартири АДРЕСА_3, яка їй належала на праві власності. На час

 

3

придбання вказаної квартири ОСОБА_1 не працював, доходів не мав, спільного бюджету в них не було, він знаходився на утримання у неї та її батьків. За таких обставин вважає, що спірна квартира не відноситься до спільного майна та не підлягає поділу. Стосовно іншого майна суттєвих розбіжностей щодо варіантів поділу сторони не мають, за виключенням того, що ОСОБА_2 не погоджується з вимогою ОСОБА_1 про поділ майна в рівних частинах та зазначила, що згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2003 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3. Однак приймаючи до уваги, що боржник виїхав на проживання до США та не сплачує аліменти, матеріальної допомоги на розвиток дитини не надає, приховав від неї спільний автомобіль, не дбав про матеріальне становище сім'ї, не працював, є підстави для збільшення її частки в спільному майні. Також ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 повинен їй сплатити суму аліментів на дитину на майбутнє в розмірі 23 576,66 грн. Експертами ХНДІСЕ було проведено оцінку вартості зазначеного сторонами майна. Сторони з висновками експертів погодилися. Як пояснила в судовому засіданні представник ОСОБА_2, її довірителю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.10.1995 року ХМЦПДЖФ під реєстровим № НОМЕР_4, належала квартира АДРЕСА_3, що підтверджено довідкою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". 13 червня 1996 року вона продала вказану квартиру покупцю ОСОБА_6 та отримала від продажу кошти в сумі 100 000 000 (сто мільйонів) карбованців. До продажу квартири її довіритель продала все майно, що знаходилося в квартирі та отримала гроші в сумі 600 000 000 (шістьсот мільйонів) карбованців, що підтверджено договором купівлі-продажу від 10.06.1996 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Після того, 13.06.1996 року гроші в сумі 700 000 000 карбованців передала знайомому ОСОБА_4, який надав їй розписку та зобов'язався повернути гроші на першу вимогу або в строк до 31.12.1996 року. Коли її довіритель знайшла варіант квартири, яку мала намір придбати, вона звернулася до ОСОБА_4 з проханням повернути їй гроші. Наприкінці року ОСОБА_4 повернув гроші. На підставі договору купівлі-продажу від 28.12. 1996 року, який посвідчений нотаріально, ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2, продаж якої вчинено за 7 000 (сім тисяч) грн.. Тобто з тих грошей, які отримала ОСОБА_2 від продажу квартири та майна, яке знаходилося в квартирі, без будь-яких доплат та сторонньої матеріальної допомоги , придбала спірну квартиру АДРЕСА_2. Також представник ОСОБА_2 стверджує, що на час придбання вказаної квартири позивач не працював, доходів не отримував та не приймав участі у придбанні квартири. Свідок ОСОБА_4 в ході судового засідання пояснив, що наприкінці 80-х років познайомився з ОСОБА_2, звертався до неї з приводу надання медичної допомоги, підтримували дружні стосунки. У 1996 році звернувся з проханням зайняти гроші на розвиток бізнесу, однак через відсутність грошей йому відмовила. В червні 1996 року повторно звернувся та отримав 3 700 доларів США, які зобов'язався повернути до кінця року. Наприкінці року ОСОБА_2 повідомила, що знайшла варіант квартири для покупки, він повернув 7 000 грн., за які вона придбала квартиру. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці 1996 року його хороший знайомий ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням зайняти гроші на придбання квартири в районі Сумського ринку . Він за усною домовленістю позичив ОСОБА_1 гроші в сумі 6 000 доларів США, які йому було повернуто протягом 1997 року. Він був запрошений в квартиру після ремонту. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що гроші він займав саме на придбання цієї квартири. Відповідно до вимог ст.. 57 Сімейного Кодексу України, майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування та майно, набуте за кошти, які належали особисто. Згідно вимог ст.. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Позивач ОСОБА_1 надав суду достатньо належних доказів, які в повній мірі підтверджують його позовні вимоги. Позивач за зустрічним позовом та її представник не надали суду належних доказів в підтвердження позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2. В ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти, що спірна вказана квартира набута за кошти, які належали особисто їй. Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку щодо суперечності та неспроможності наданих доказів. В підтвердження своїх доводів стосовно того, що спірна квартира АДРЕСА_2 не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу, ОСОБА_2 посилається на факт продажу нею квартири АДРЕСА_3 та майна, що знаходилося в цій квартирі та придбання спірної квартири саме за ті гроші, які вона особисто отримала від попередніх продаж. З метою збереження отриманих від продаж грошей, вона їх передала знайомому ОСОБА_4, який їх повернув в обумовлений строк, після чого була придбана спірна квартира. Розписка складена без присутності свідків. Щодо договору купівлі-продажу майна, що знаходилося в квартирі, то цей договір не посвідчений нотаріально, що суперечить вимогам цивільного законодавства України. Договір купівлі-продажу майна від 10.06.1996 року та розписка, яка складена ОСОБА_4 від 13.06.1996 року, не були надані ОСОБА_2 до суду до 2006 року, хоча справа знаходилася в провадженні з 2002 року, також про ці докази не йшлося мови в запереченнях та поясненнях на позов ОСОБА_1, в раніше поданій зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 Представник ОСОБА_2

 

4

не пояснила причину ненадання її довірителем до суду цих доказів раніше. За таких обставин надані докази викликають у суду сумнів в їх реальності . Щодо розписки, показання свідка ОСОБА_4 суд оцінює критично, тому що в них є суперечності, які суттєво впливають на вирішення спору. Так ОСОБА_4 пояснив, що був пацієнтом ОСОБА_2, бачилися з нею 2-3 рази. В 1996 році звертався до ОСОБА_2 з приводу надання йому в борг грошей на розвиток бізнесу, але через відсутність грошей йому було відмовлено. В червні 1996 року він звернувся повторно. 13.06.1996 року ОСОБА_2 позичила йому гроші, які нею щойно отримано від продажу квартири ( 100 000 000 карбованців ) та гроші в сумі 600 000 000 карбованців, отримані 10.06.1996 року від продажу майна.

Також суд не може погодитися з твердженнями ОСОБА_2 щодо того, що на час придбання нею спірної квартири, ОСОБА_1 не працював та не отримував доходів. Це твердження спростовується письмовими доказами - довідками центру "Алента" за підписом його директора та головного бухгалтера щодо посад та розмірі заробітної плати, які отримували сторони по справі в період з 01.10.1993 року по 31.10.2002 року. ОСОБА_2 не надала суду доказів в підтвердження того, що гроші , які нею отримано від продажу квартири та майна, було використано саме на придбання спірної квартири, а не для задоволення інших потреб. Показання свідка ОСОБА_5 щодо надання на прохання ОСОБА_1 в борг коштів на придбання квартири , представником ОСОБА_2 не спростовані. Щодо вимог ОСОБА_2 в частині збільшення її частки в спільному сумісному майні подружжя з урахуванням інтересів дитини та стягнення на її користь суми в розмірі 23 576,66 грн на майбутнє в якості аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, суд вважає, що не надано належних доказів в підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 дійсно виїхав з України до США на постійне проживання не виконавши свої обов'язки по забезпеченню утримання доньки до досягнення нею повноліття. Суд напроти має інформацію стосовно того, що документи для виїзду на ПМП ОСОБА_1 не оформлювалися, було оформлено лише закордонний паспорт для тимчасового виїзду, це підтверджено довідкою від 06.09.2006 року за підписом начальника управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. На підставі рішення суду від 10.10.2003 року на користь ОСОБА_2 було стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки. Згідно грошового переказу від 24.08.2006 року ( т. 1 а.с. 263) боржник перераховує гроші на утримання доньки. За таких обставин законних підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання свого обов'язку щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини, не має. Сам факт, що дитина проживає з нею не може прийматися судом до уваги як підстава для збільшення частки в спільному майні. Посилання ОСОБА_2 на те, що сума аліментів, які стягнуто на її користь з ОСОБА_1 на утримання дитини недостатня для задоволення потреб дитини не може бути прийнято до уваги як підстава для збільшення частки. ОСОБА_2 має право для вирішення цього питання звернутися до суду з приводу збільшення розміру аліментів на утримання доньки. Відповідно до вимог ст.. 70 Сімейного Кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищів чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів, які б підтверджували , що у дійсно є законні підстави для збільшення її частки при поділі майна. Твердження щодо того, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав автомобіль ВАЗ- 21063, 1987 року випуску не знайшло свого підтвердження, та спростовано належними доказами, наданими представником ОСОБА_1 та самою ОСОБА_2 Суд має докази того, що ОСОБА_1 постійно працював приватній фірмі "Алента", що підтверджено довідками з міста роботи та записом в трудовій книжці, які долучені до матеріалів справи. 27.09.2001 року отримав кредит в Укрсоцбанку в сумі 5 000 доларів США зі сплатою 15 % відсотків річних за договором кредиту 08 № 5019320 на придбання квартири АДРЕСА_1, згідно умов якого ОСОБА_2 була майновим поручителем. Згідно довідки від 14.09.2005 року кредит , отриманий на придбання житла, повністю погашений. Не надано доказів того, що з боку ОСОБА_1 мале місце приховування автомобілю ВАЗ-21063. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 дбав про матеріальний стан сім'ї, спільне майно не приховував, тобто з його боку не було протиправної поведінки. Запропонований ОСОБА_1 варіант поділу майна також відповідає інтересам його дружини та дитини. Такий висновок суд робить з того, що згідно висновку експертизи, вартість квартири АДРЕСА_2 значно перевищує вартість квартири АДРЕСА_1. Майно також складається з речей побутового призначення, при цьому сторони не заперечують , щоб ці речи були залишені в користуванні ОСОБА_2 та дитини, бо це необхідно для задоволення їх потреб. Неподільною річчю є автомобіль ВАЗ -21063, 1987 року випуску. Сторони не заперечують, щоб ним користувався ОСОБА_1 Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані , підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Зустрічні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 , збільшення її частки в спільній сумісній власності подружжя та стягнення з ОСОБА_1 суми аліментів на майбутнє в розмірі 23 576,66 грн не законні, не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню, в іншій частині позову вимоги законні та підлягають задоволенню. Суд вважає що такий розподіл майна спів мірний.

 

5

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10, 11, 57-60, 212, 214 , 215 ЦПК України, ст.ст.. 57, 60, 61,65 , 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ :

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Поділити майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя Нечипоренко.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку розподілу ( поділу) спільного сумісного майна подружжя на наступне майно::

на квартиру АДРЕСА_1,

на автомобіль ВАЗ- 21063, 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1,

на відео двійку фірми "Соні", на 4 стільця, на світильник на 7 ламп, на світильник овальний на 1 лампу, на набір м'яких меблів, на 2 настільні лампи, на світильник, на двоспальне ліжко.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку розподілу (поділу) спільного сумісного майна подружжя на наступне майно:

на квартиру АДРЕСА_2,

на стіл зі скла, на стіл журнальний, на світильник на 5 ламп, на пральну машину фірми "Бош", на газову колонку фірми "Бош", на спальний гарнітур, на шафу фірми "Стенлі", на шафу фірми "Стенлі", на вбудовану шафу для вітальні , на настінні світильники у кількості 3 штук, на кухонний гарнітур, на газову плиту фірми "Бош", на витяжку фірми "Бош", на холодильник фірми "Лібхер".

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, збільшення розміру частки при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення з ОСОБА_1 суми аліментів на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з жовтня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 23 576,66 грн.- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через суд 1 інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація