Справа № 1-135 / 10 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 року       Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді              -  Пархоменка П.І.

при секреті                             -  Горбач Н.Д.

з участю прокурора                -  Сидоренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі справу по обвинуваченню            

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бахмач Чернігівської області, громадянин України, із повною загальною середньою освітою, фізична особа-підприємець, одружений, має двох неповнолітніх дітей, мешканець АДРЕСА_1, -

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний будучи фізичною особою-підприємцем і використовуючи найману працю, допустив грубе порушення законодавства про працю.

Так, ОСОБА_2 являючись фізичною особою-підприємцем, для здійснення підприємницької діяльності   по  технічному   обслуговуванню  та   ремонту   автомобілів   за  адресою м. Бахмач, Чернігівської області, вул. Конотопська, буд. 62 умисно, грубо порушуючи вимоги п. 6 ч.1 ст. 24 Кодексу Законів про працю України, згідно із яким трудовий договір з фізичною особою укладається з обов’язковим додержанням письмової форми та ст. 24-1 Кодексу Законів про працю України, якою передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі  зайнятості за місцем свою проживання, використовував працю фізичної особи -  в грудні 2009 року прийняв на роботу в якості робочого ОСОБА_3, при цьому письмовий трудовий договір з останнім не уклав і в Бахмацькому районному центрі зайнятості його не зареєстрував. В подальшому ОСОБА_2 продовжуючи грубо порушувати законодавство про працю, а саме сі. 48 Кодексу Законів про працю України, згідно якої роботодавець заводить на всіх працівників, які працюють на підприємстві,  в установі, організації або у фізичної особи понад  п'ять днів  трудові книжки та заносить до них відомості про роботу, на працюючого ОСОБА_3 трудову книжку не завів та  відомостей про роботу останнього до неї не вносив.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення трудового законодавства ОСОБА_2 після початку роботи ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 57 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якої час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством, не встановив графіки роботи (час почату та закінчення щоденної роботи), в порушення вимог ст. 66 Кодексу Законів про працю України не визначив час перерви для відпочинку та харчування, в порушення вимог ст. 67 Кодексу Законів про працю України не встановив вихідні дні, а також до початку роботи не роз'яснив ОСОБА_3 його права і обов'язки та не проінформував під розписку про умови праці, чим порушив вимоги ст.29 Кодексу Законів про працю України.

Крім того, ОСОБА_2 порушуючи вимоги ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», відповідно до умов якої власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, не вів табелі обліку робочого часу і як наслідок, не проводив достовірний розрахунок заробітної плати.

Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що підтримує у повному обсязі свої попередні свідчення дані на досудовому слідстві. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази по справі в повному обсязі, оскільки про таке не заперечують учасники судового розгляду та підсудна, яка показала, що розуміє у чому обвинувачуються, фактичних обставин справи не оспорює, таке її волевиявлення є добровільним, вона розуміє, що буде позбавлена права оспорювати визнанні нею обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи свідчення підсудного, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 172 ч. 1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу винного – його вік, сімейний стан, наявність двох неповнолітніх дітей, постійного місця проживання та позитивної характеристики за таким, обставина, яка пом’якшує покарання – щире каяття, за відсутністю обставин, що його обтяжують, доходить висновку про можливість виправлення підсудного з обранням самого м’якого із передбачених видів покарань, а саме штрафу, причому з врахуванням вищезазначеного визначивши такий у мінімальному розмірі, що є необхіднім і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для обрання більш м’яких або тяжких покарань суд не знаходить.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 172 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. (п’ятсот десять гривень 00 копійок).

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.

Головуючий                                                                                                  П.І. Пархоменко