Справа №1-22/10р.

    ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 червня 2010 року               Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді      Романюка М.Ф.

при секретарі            Іванчуку М.Р.

з участю прокурора       Цьвока Р.В.

з участю адвоката        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, військовозобов’язаного, раніше судимого: 23 січня 1987 р. Пустомитівським районним судом Львівської області за ст.ст.121, 122 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі; 15 квітня 1988 р. Шевченківським районним судом м.Львова за ст.ст.117 ч.3, 118 ч.2, 42, 43 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі; 21 жовтня 2002 року Личаківським районним судом м.Львова за ст.190 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі, звільненого 11.09.2003 р. відповідно до Закону України „Про амністію” від 12.08.2003 р. з невідбутим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців 14 днів; жителя АДРЕСА_3 (особ.), перебуваю чого під вартою з 17.04.2007 р.

у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в:

    Підсудний ОСОБА_2 07 березня 2007 року близько  03.00 год., за попередньою змовою у групі з невстановленою слідством особою, ввівши в оману ОСОБА_3 та його співмешканку ОСОБА_4 шляхом використання вигаданого приводу, а саме представлення працівником міліції, проник до квартири ОСОБА_3 по вул.Підгірній, 3 у м.Львові, в якій із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_3 у сумі 300 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винуватість у скоєнні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що 07.03.2007 року о 03.30 год. знаходився у себе вдома за місцем проживання. у квартирі потерпілого ОСОБА_3 не був, грошей у нього не викрадав. Вважає, що до таких свідчень потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 змусили працівники міліції. Крім того, ствердив що працівниками міліції було застосовано, щодо до нього фізичне насильство з метою примушування до визнання ним своєї вини.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 не визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, його винуватість повно та об'єктивно доведена зібраними в ході досудового слідства та перевіреними під час судового слідства наступними доказами:

 Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_3, який на досудовому слідстві (потерпілий на час судового розгляду помер), вказав на ОСОБА_2, як на такого що разом із невстановленою особою 07.03.2007 р. близько 03.30 год., ввівши в оману його та його співмешканку ОСОБА_4  представившись працівником міліції, проник до його квартири по вул.Підгірній, 3 у м.Львові, в якій відкрито, проти його волі викрав у нього гроші у сумі 300 гривень, які знаходились під подушкою та були загорнуті в газету, при цьому силою штовхнув його до стіни, так як він, у зв'язку з хворобою самостійно не може пересуваєтсь (Т.1 а.с.5, 7, 12-13);

Показами свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні повністю підтримала покази дані нею на досудовому слідстві, згідно яких 07.03.2007р. вона знаходилась разом із ОСОБА_5  в квартирі  АДРЕСА_1 та близько 03.30 год. у вікно постукали. На запитання, хто прийшов, почули відповідь, що міліція. Відчинивши двері в квартиру зайшли ОСОБА_2 та ще один невідомий чоловік. ОСОБА_2 став просити гроші, однак вона та ОСОБА_3 сказали, що грошей немає. Після цього ОСОБА_2 став шукати гроші по кімнаті, при цьому розвернув ОСОБА_3 обличчям до стіни, з-під подушки в останнього витягнув згорток газети з грошима в сумі 300 грн., На прохання ОСОБА_3 який є лежачим хворим (паралізованим) повернути гроші, ОСОБА_2 та невідома особа не зреагували та пішли. В судовому засіданні впізнала підсудного ОСОБА_2 та вказала, що саме він 07.03.2010 року близько 03.30 год. назвавшись працівником міліції проник в квартиру ОСОБА_3 де відкрито із застосуванням насильства викрав гроші останнього;

Показами свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні підтримав покази дані ними на досудовому слідстві про те, що 15.04.2007 року ним було складено протокол усної заяви потерпілого ОСОБА_3, який повідомив про те, що візуально знайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_6 разом із невідомою йому особою, 07.03.2007 року близько 03.30 год., перебуваючи у його квартирі АДРЕСА_2, відкрито, проти його волі викрав у нього 300 гривень. В результаті проведених оперативно-розшукових заходів був затриманий ОСОБА_2, який підпадав під опис, вказаний потерпілим. В подальшому потерпілий ОСОБА_3 вказав на ОСОБА_2 як на особу, саме яка відкрито заволоділа його грошима;

Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_7, який на досудовому слідстві дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_6 (Т.1 а.с.42-43);

Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_8, який на досудовому слідстві дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_6 (Т.1 а.с.44-45);

Даними протоколу ставки віч-на-віч між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (Т.1. а.с.22), згідно якого ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_2, як такого, що 07.03.2007р. викрав у нього гроші в сумі 300 грн. та вказав, що з ОСОБА_2 був ще один незнайомий йому чоловік;

Даними протоколу ставки віч-на-віч між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (Т.1. а.с.23), згідно якого ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_2, як такого, що 07.03.2007р. викрав у ОСОБА_3 гроші в сумі 300 грн. та вказала, що з ОСОБА_2 був ще один незнайомий їй чоловік;

Згідно висновків проведених стаціонарних судово-психіатричних експертиз №50 від 12.03.2008 року та №231 від 23.09.2009 року ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки розладу особистості емоційно нестійкого типу та елементи симулятивної поведінки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також психічним захворюванням не страждав, не перебував у стані будь-якого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій, міг керувати ними.

Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_2 щодо заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину,  суд приходить до висновку, що вони суперечливі, непослідовні, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене; не відповідають об’єктивним доказам по справі, зібраним як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства. Зокрема, такі спростовуються фактичними обставинами і доказами по справі, а саме: послідовними та вичерпними показаннями потерпілого ОСОБА_3 даними на досудовому слідстві, та свідка ОСОБА_4 які ствердили, що саме ОСОБА_2 із невстановленою особою проник в помешкання ОСОБА_3, де відкрито заволодів грошами останнього в сумі 300 грн., показаннями свідків, даними протоколів ставок віч-на-віч. Посилання підсудного ОСОБА_2 на протиправність дій працівників міліції при його затриманні спростовується матеріалами перевірки по заяві ОСОБА_2 про неправомірні дії працівників міліції та не спростовують висновків суду про доведеність його винуватості у скоєному злочині. Відтак, суд не надає віри показанням підсудного в заперечення своєї вини.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а його пояснення суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин з використанням обставин, що склались на час розгляду справи (смерть потерпілого). Дії підсудного за ст.186 ч.3 КК України кваліфіковано вірно, як грабіж, поєднаний з проникненням у житло.

Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу підсудного: раніше неодноразово судимого, який посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір пенсійного віку.

Пом’якшуючих покарання обставин суд не знаходить.  

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину за попередньою змовою в групі осіб.

Вирішуючи питання призначення покарання підсудному ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного є можливим лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому останньому слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2  визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.186 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 17 квітня 2007 року, згідно протоколу про затримання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити раніше обраний – тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий                   (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя                                                   М.Ф.Романюк