Справа № 2-41

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 липня 2010 року

Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя Березень Ю. В.,

при секретарі Кудіній А. Р.,

за участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5  про визнання права власності на приміщення магазину , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила визнати за нею право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що розпочали з відповідачем будівництво магазину спільними зусиллями, станом на 11 лютого 2004 року магазин був збудований, будівництво велося переважно за її кошти та її силами, незважаючи на розірвання шлюбу судом 10 вересня 2004 року, продовжували із відповідачем фактичні шлюбні стосунки.

Позивачка ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, додавши, що право власності  на магазин має належати позивачці, а не відповідачу. Заявили про невідповідність технічної документації будівлі магазину обставинам його будівництва.

Відповідач ОСОБА_5 а також його представник ОСОБА_3 позову не визнали, заявивши, що відповідач оформив право власності на магазин, зареєстрував це право в органах БТІ, а отже правомірно набув нерухоме майно. Крім цього наявне судове рішення за спором між цими ж сторонами про поділ майна, яким позивачці відмовлено у поділі магазину як спільного майна подружжя.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи і матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

 Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2009 року, якою частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_4, відмовлено позивачці у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_5  про поділ майна подружжя за їх безпідставністю з посиланням на те, що спірний магазин не може являтись предметом поділу як спільна сумісна власність подружжя, оскільки побудований для підприємницьких цілей ОСОБА_5  

Враховуючи те, що у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь особи, щодо яких встановлені ці обставини, право ОСОБА_4 на спірний магазин як майно, набуте у шлюбі, не підлягає дослідженню та доказуванню.

До правовідносин, що випливають із суті спору, слід застосовувати норми Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, оскільки ці правовідносини виникли після набрання чинності цим кодексом та продовжують існувати.

За загальними правилами, встановленими ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

 Право власності відповідача ОСОБА_5 на спірний магазин підтверджується правовстановлюючим документом – свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Кам’яне-Случанської сільської ради 23 жовтня 2009 року.  

Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2009 року  посвідчуються обставини державної реєстрації права ОСОБА_5 на магазин по АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_5  у відповідності до вимог ст. 331 ЦК України набув у власність для підприємницьких цілей магазин як новостворене нерухоме майно.

Натомість доводи позивачки ОСОБА_4 про набуття нею прав власника магазину судом розцінюються як необґрунтовані, оскільки таке право нею не набуте  у зазначеному вище порядку, а правовстановлюючий документ, який став підставою для набуття ОСОБА_5 у власність магазину, позивачкою не оспорений.

 На підставі викладеного, ст.ст. 182, 328, 331 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5  про визнання права власності на приміщення магазину відмовити.

Звільнити позивачку від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито".

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: