УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м.. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Леско В.В., Готри Т.Ю. при секретарі: Карбованець М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 13 листопада 2006 року по справі за позовом Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню до ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача : Українська алергологічна лікарня про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення ,-
встановила:
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та такими, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог матеріального права.
Рішенням Тячівського районного суду від 13 листопада 2006 року задоволено позовні вимоги.
В ході апеляційного розгляду представник позивача в особі Пазини О.В. заперечив вимоги апеляційної скарги, оскільки такі суперечать матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється споживачем послуг Солотвинського комунального підприємства по водопостачанню та в порушення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, допустила заборгованість по оплаті за надані послуги на суму 477,21 грн..
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як на підставу своїх доводів апелянтка посилається на те, що її чоловік працює лікарем та як медичний працівник, згідно п. "ї" ст. 77 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.2002 року не оплачує комунальні послуги і такі здійснювались медичною установою, в якій він працює. А згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення має право на зменшення розміру плати за надання послуг не в повному обсязі або звільнення у разі їх ненадання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такі ж правила передбачені і ст. 161 ЦК України ( у редакції 1963 року), який був чинним до 01
січня 2004 року
Згідно довідки НОМЕР_1 від 23.05.2006 року та розрахунку НОМЕР_2 від 06.07.2006 року за апелянткою у період з 01.09.2003 року по 30.04.2006 року виникла заборгованість в розмірі 477,21 грн. /а.с. З, 19/.
На порушення вимог п. 23 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення /Затверджених постановою КМУ від 30 грудня 1997 року № 1497/ та на цей момент п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення /Затверджених постановою КМ України від-21 липня 2005 року № 630 / станом на
Справа № 22Ц - 134/07
01.05.2006 року ОСОБА_1 не проводила оплату послуг з водопостачання та водовідведення, чим і допустила заборгованість в сумі 477,21 грн..
На спростування доводів відповідача про безпідставність позову і наявність права на безоплатне користування комунальними послугами з водопостачання і водовідведення суд вірно зазначив, що згідно п. "ї" ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичні і фармацевтичні працівники мають право на безоплатне користування квартирою з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює в селах та селищах. А права на пільги з водопостачання і водовідведення не передбачено..
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й доводи ОСОБА_1 з приводу надання неякісних послуг з водопостачання та водовідведення. Оскільки відсутні будь-які докази з приводу такого в частині її квартири.
Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення / Затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 / передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
На виконання даної вимоги Правил, апелянтка не надала суду доказів про звернення до позивача із заявою про зменшення розміру плати за послуги.
Українська алергологічна лікарня МОЗ України не здійснює оплату за комунальні послуги своїм працівникам у зв'язку з відсутністю державного фінансування, що вбачається з листа від 18 липня 2006 року № НОМЕР_3/а.с. 17/.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Тячівського районного суду від 13 листопада 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному
порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної' сили .