Справа № 2-2323/10

                                                              РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 липня 2010 року                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:  Кунець Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ТОВ «Інтелтех l.t.d.» про передачу в заклад заставного майна, погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно, на предмет іпотеки та виселення, -

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», надалі позивач, звернулося до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, до ТОВ «Інтелтех l.t.d.», враховуючи уточнення позовних вимог, про передачу в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення з ТОВ «Інтелтех L.t.d» належного йому на праві власності заставного майна та передачу вказаного майна в заклад Банку; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №04/07/882М від 04.04.2007р. в сумі 7040,18 доларів США, що еквіваленто становить 55617,42 грн. звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави №04/07/882м від 04.04.2007р. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; звернути стягнення на квартиру загальною площею 27,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особого-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселення відповідача ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Тернопіль.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем – позичальником покладених на них умовами кредитного договору зобов’язань в частині своєчасного погашення кредиту, чим допустив заборгованість і виникла правова підстава у банку пред’явлення позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач  ОСОБА_1 та представник ТОВ «Інтелтех l.t.d.» позовні вимоги щодо наявності заборгованості не заперечують, несвоєчасну сплату кредитних платежів пояснюють важким фінансовим становищем, різким зростанням курсу валюти на ринку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

04 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №04/07/882М, за умовами якого банк зобов’язувався надати позичальнику кредит в розмірі 10000 доларів США на термін і на умовах, передбачених у даному Договору, а позичальник зобов’язувався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки в установлені даним Договором терміни.

Згідно п. 1.3 Кредитної угоди термін повернення кредиту, траншів, відсотків і винагороди здійснюється відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, який є Додатком до Кредитного договору, але не пізніше 02.04.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник зобов’язувався повертати кошти частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився та сплати процентів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень Кредитного договору, а саме пунктом 6 сторони встановили відповідальність за неналежне виконання умов договору. Згідно даного пункту при порушені позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, строків повернення кредиту, відсотків, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитною угодою №04/07/882М  станом на 19.07.2010р. заборгованість відповідача перед банком становить 7040,18 доларів США, що еквівалентно становить 55617,42 грн., яка складається:

-- 5907,83 доларів США – заборгованість за кредитом;

-- 97,44 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-- 629,763 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-- 13,42 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

-- 31,64 доларів США – штраф (фіксована частина)

-- 360,12 доларів США – штраф (процентна складова).

Крім цього, 04 квітня 2007 року між ТОВ «Інтелтех l.t.d.» (заставодавець) та ЗАТ КБ «Приватбанк» (заставодержатель) був укладений договір застави товару в обороті, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майна в забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед заставодержателем зобов’язань, що випливають з кредитної угоди №04/07/882М   в повному обсязі.

Згідно умов договору застави в забезпечення виконання кредиьтних зобов’язань було передано:

-- рама 120005, коробка 65 мм.;

-- штапик 18 мм.;

-- металопластикові вікна 1500*1500;

-- фурнітура (запорні планки REHAU)

всього на 6233 грн. заставної вартості.

Також 04 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1  був укладений договір іпотеки, предметом якого є  квартира загальною площею 27,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності .

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

25 лютого 2009 року за №190 Банком на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості та з вимогою належного виконання умов кредитного договору та сплати боргу.

В силу статті 20 Закону України «Про заставу» банк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду в порядку ст. 590 ЦК України.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Крім цього, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов’язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов’язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Положення згадного Закону визначають правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем як заставодержателем на адресу заставодавця не було надіслано відповідного повідомлення (вимоги) про передання предмету обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Матеріали справи також не містять доказів того, що Банк як обтяжувач, і який ініцюював звернення стягнення на предмет застави до початку звернення стягення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Виходячи з наведних норм закону, вимоги позивача як заставодержателя щодо звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі в заклад та його реалізації не є самостійними вимогами, а є лише способом задоволення вимог кредитора до боржника за основним зобов’язанням. Відповідно до вимог діючого цивільного законодавства банк спочатку повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення з позичальника достроково всієї суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій. Однак, така вимога позивачем не заявлялась. Договір застави є похідним від основного зобов’язання, тому звернення стягнення на заставлене майно є передчасним.

Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договору і виселення ОСОБА_1 із квартири в АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку до задоволення не підлягають з наступнх підстав.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 Закону передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення зобов’язання на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено під час розгляду справи у відповідача існує заборгованість по сплаті кредитних платежів та нарахованих відсотків.

Однак, як вбачається із матеріалів справи Банком на адресу відповідачів в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» попередньо письмова вимога про усунення порушень, як в договірному так і в судовому порядку про виконання зобов’язання, вимога про розірвання кредитного договору не надсилалася та не вирішувалася, з позовними вимогами про стягнення зазначених сум з прийняттям відповідного рішення позивач не звертався.

Аналізуючи цивільне законодавство суд приходить до висновку, що банк спочатку повинен був звернутись до суду з позовом про стягнення з позичальника всієї суми відсотків та штафних санкцій. Договір іпотеки є похідним від основного зобов’язання. Тобто, вимога Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації не є самостійними вимогами, а є лише способом задоволення вимоги кредитора до боржника за основним зобов’язанням.

Крім цього, у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть визначити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі. Відповідне застереження в іпотечному договорі визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону.

Як вбачається із умов укладеного договору іпотеки від 04.04.2007р. звернення стянення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право здійснити такий продаж за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивач по справі перед заявленням позовних вимог до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки скористався наданим йому нормами Закону та умовами іпотечного договору правом при настанні відповідних обставин застосувати застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в установленому порядку.

У відповідності до вимог ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору.

На момент розгляду даної справи кредитний договір не розірвано, в зв’язку з чим відповідачі мають час, протягом якого зможуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне позивачу не відшкодовуються.

Керуючись Законом України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 214, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 16, 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

                                                          ВИРІШИВ:

1.   В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя – підпис

                    З оригіналом згідно:

                   Суддя                                                                                             Ю.Дзюбановський