Справа № 2-573

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2010 року                Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді                    Бурлаки О.В.

за участю секретаря судових засідань Румини М.В.

представника позивача Шишки Р.І. та відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Каневі, Черкаської області  цивільну справу за позовом

Канівського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування заборгованості по оплаті за теплопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

 В С Т А Н О В И В:

Канівське КП теплових мереж звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за опалення в  сумі 2202.47 грн. Позов мотивує тим, що відповідачі являються основними квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1, починаючи з січня 2008 року і по даний час, фактично не сплачують за надані їм послуги по опаленню, тим самим заборгувавши підприємству теплових мереж 2202.47 грн.  Просить суд стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за послуги по теплопостачанню в сумі 2202.47грн. Стягнути з відповідачів судові витрати по справі. Звільнити КПТМ від сплати судового збору.

Позивач у процесі судового розгляду, скористався своїми процесуальними правами передбаченими ст. 31 ЦПК України  та доповнив свої позовні вимоги в частині збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача за довіреністю Шишка Р.І. в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Канівського КПТМ заборгованість по оплаті теплопостачання в сумі 2862.51 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечує проти їх задоволення, і пояснила, що вона та її чоловік не мають заборгованості по оплаті послуг за теплопостачання, а навпаки позивач має перед ними борг, оскільки неналежним чином надає послуги з теплопостачання, що призвело до хвороби її онуки та чоловіка. Просить відмовити в задоволенні первісного позову про стягнення боргу за теплопостачання.

 Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від відповідача ОСОБА_4 надійшло повідомлення про слухання справи за його відсутності, позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5  не повідомили суду про причину неявки в засідання.

19.04.2010 року ОСОБА_4 в суд з зустрічним позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи зустрічний позов тим, що КПТМ не правильно нараховувалася плата за послуги теплопостачання з 1998р. по даний час. Крім цього, належного тепла позивачу КПТМ не надавалося, в зв'язку з чим у його квартирі сирі стіни, він постійно хворіє, на стінах, меблях грибок.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року відкрито провадження за зустрічним позовом, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом КПТМ про стягнення боргу за теплопостачання.

Представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 підтримала зустрічний позов пред’явлений до КПТМ, посилаючись на викладені у зустрічній позовній заяві обставини просить задовольнити зустрічний позов її чоловіка та довірителя стягнувши з КПТМ матеріальну і моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень. Звільнити їх від сплати судового збору, як осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду за зустрічним позовом.

Представник відповідача за зустрічним позовом Шишка Р.І. позов не визнав та заперечує проти його задоволення. Просить залишити без задоволення зустрічний позов ОСОБА_4 в зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю. Стягнути з відповідачів судові витрати по справі. Звільнити КПТМ від сплати судового збору.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (а.с. …), що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у 4-х кімнатній квартирі загальною площею 73,6 м?, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2005 № 560 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 938 "Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання" договори укладаються між виконавцем та фізичною особою яка є власником квартири.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (а.с. 36-37), що між ОСОБА_4 та Канівським комунальним підприємством теплових мереж був укладений договір № 3521 від 19.02.2008 р. про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води.

Згідно умов цього договору оплата відповідачами повинна проводитись на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води, відповідно до встановлених та затверджених тарифів на теплову енергію.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 “Загальна опалювальна  площа (об’єм) квартири – площа квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас”,   отже ”Опалювальна житлова площа квартири – площа всіх житлових та підсобних приміщень квартири (житлових кімнат, кухні, туалету, ванної кімнати, передпокою, коридору, комірчин, тощо) в межах внутрішньої поверхні стін і перегородок квартири”.

Відповідно до ст. 28 Закону України ?ро місцеве самоврядування в Україні” д о відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати  побутових, комунальних,  транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади ; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності”.

Отже, тарифи на теплову енергію, яка поставлялася відповідачам затверджені виконавчим комітетом Канівської міської ради у відповідності до ст. 28 Закону України ?ро місцеве самоврядування в Україні” та ст.ст. 7, 31 Закону України ?ро житлово-комунальні послуги” у встановленому законами порядку та уповноваженим органом виконавчої влади.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, зокрема, абз. 3 ч. 2 п. 5 Договору № 3521 про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води від 19 лютого 2008 року, укладеного між Канівським комунальним підприємством теплових мереж та відповідачем, що «Тарифи на послуги можуть змінюватись відповідно до законодавства України (рішенням міської ради) та доводитись до споживача через засоби масової інформації і є обов’язковими з моменту їх введення».

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що рішеннями виконавчого комітету Канівської міської ради «Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення та підігріву води по комунальному підприємству теплових мереж» від 17.08.2006р. № 276, від 11.06.2008 р. № 256, від 19.11.2008 р. № 506, від 20.08.2009р. №340 «Про коригування тарифів на послуги з теплопостачання для населення» були встановлені тарифи, які відповідно введені в дію з 01.06.2006р., 01.08.2008р., 01.12.2008р., 01.09.2009р. (а.с. 51-54).

Таким чином, перевіряючи процедуру затвердження тарифів на надання послуг з теплопостачання судом не було встановлено порушень вимог діючого законодавства, а тому тарифи є обґрунтованими, прийнятими на законних підставах та обов’язковими для всіх споживачів з моменту їх введення в дію.

Щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 боргу за надання послуг за теплопостачання та гарячої води, то суд зазначає, що відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, власник або наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_4

З матеріалів справи, зокрема, роздруківок по особовому рахунку НОМЕР_1 відкритому на ОСОБА_4 (а.с.3, 43,50), які досліджені у судовому засіданні вбачається, що відповідачі ухиляються від сплати за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, станом на 28 липня 2010 року складає 2 862 грн. 51 коп ..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Таким чином, відповідачі порушують норми ст.ст. 68 та 162 ЖК України, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2005 року № 45 та п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, відповідно до яких власник або наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачів боргу за теплопостачання у сумі 2862.51 грн. та їх задоволення.

Відповідач у зустрічному позові просить винести рішення, яким стягнути з відповідача сум на їх користь моральних та матеріальних збитків 10 тис. грн., але жодних доказів завдання їм матеріальних та моральних збитків суду не надано.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності – ст..1166 ЦК України та вимог ст..60 ЦПК України позивач повинен довести розмір заподіяної шкоди та причинний зв'язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а відповідач в свою чергу має довести відсутність вини та протиправної поведінки.

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої ст.59  Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному, та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд дослідивши в судовому засіданні документи під назвою «Протокол проведення досліджень метеорологічних факторів» та «Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта» від 26.01.2010р. (а.с.18) враховуючи положення абз. 17-18 п. 7 Постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», приходить до висновку, що наданий представником позивача Акт являє собою дослідження спеціаліста, а не висновок експерта.

Згідно цих документів, вбачається, що при проведенні інструментальних замірів у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 встановлено, що рівні температури і вологості в кімнатах квартири не відповідають нормативним рівням СНП 2.08.01-89 «Житлові будівлі». При обстеженні приміщень відмічається сирість, наявність плісняви та грибку на стінах та стелі і запаху сирості у всіх кімнатах. При цьому, в акті не зазначено причин такого стану квартири та причинний зв'язок з наданням послуг з теплопостачання в квартиру.

В судовому засіданні учасникам процесу роз’яснено їх право заявляти клопотання про призначення експертизи, але представник відповідача за первісним позовом вважає проведення експертизи недоцільним, оскільки в матеріалах справи є вищезазначені «Протокол проведення досліджень метеорологічних факторів» та «Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта» від 26.01.2010р.».

Відповідно до частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що представником позивача за зустрічним позовом у справі не надано належних та беззаперечних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в частині матеріальних збитків, завданих власнику квартири. В зустрічній позовній заяві, матеріалах справи відсутні посилання та документальне підтвердження, що сирість, наявність плісняви та грибка на стінах у квартирі АДРЕСА_1 виникли з вини Канівського комунального підприємства теплових мереж..

Крім того, судом встановлено, що житловий будинок по вул. Енергетиків, 8 у м. Канів складається з двох під’їздів, які забезпечуються тепловою енергією централізовано, відповідно до затвердженого температурного графіка, а не індивідуально для кожної квартири і жодної скарги на температурний режим у квартирах від інших мешканців не надходило.

Таким чином, судом встановлено, що теплоносій подається у будинок належної якості.

Надані представником позивача за зустрічним позовом розрахунки матеріальної шкоди та розрахунок перевірки нарахувань плати за надання послуг за теплопостачання критично оцінюються судом, так як дані розрахунки проведені не уповноваженою на це особою, без застосування відповідних первинних документів, зокрема, тарифів оплати за надання послуг з теплопостачання за відповідний період нарахувань, калькуляцій підприємства, якими останнє керується в своїй діяльності, а тому суд вважає, що надані ОСОБА_3 розрахунок перевірки нарахувань плати за надання послуг за теплопостачання та розрахунок розбіжностей не можуть слугувати належними доказами у справі, інших доказів, які мали підтвердити факт завдання матеріальних збитків власникам квартири АДРЕСА_1 та неправильності застосування тарифів за надання послуг по теплопостачанню суду надано не було.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Представником позивача за зустрічним позовом не було доведено перед судом факту заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, не доведено суду за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що первісний позов КПТМ про стягнення заборгованості за теплопостачання підлягає до задоволення в повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом повинні бути залишені без задоволення, оскільки представником позивача не надано суду беззаперечних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог та обставин на які він посилається, її доводи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач звільняється від сплати судового збору на підставі п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», згідно якого - державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб не підлягають до сплати державного мита, а відповідачі – на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на підставі ч.2 ст. 88 ЦПК України судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки обидві сторони звільнені від їх сплати.

Суд вважає, що на відповідачів слід покласти сплату судових витрат по справі у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 30 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 214-215, 217-218  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Канівського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування заборгованості по оплаті за теплопостачання  – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , проживаючих за адресою АДРЕСА_1 на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж  заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в сумі 2862.51 грн. (Дві тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 51 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , проживаючих за адресою АДРЕСА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справ в сумі 30 грн..

Судові витрати по справі у вигляді: судового збору компенсувати за рахунок держави.

В задоволенні зустрічного ОСОБА_4 до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення матеріальної і моральної шкоди  – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України .

Головуючий                                                                  О.В.Бурлака