печерський районний суд міста києва
справа № 2-1547-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Кирилюк І.В.,
при секретарі: Чергавому В.В.,
за участю:
позивача: не з’явився,
представника відповідача: не з’явився,
представника третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач, Управління), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), згідно вимог ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року в сумі 13 254,75 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідача призначити (встановити) як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності) додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно вимог ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; не відкладати розгляд справи у разі неприбуття відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, а також у разі відсутності позивача на судовому зсіданні та розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів; стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Управлінні. Згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії від 09.10.2008 року йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в значно нижчому розмірі ніж передбачено вказаним законом, що є порушенням його прав та інтересів. Здійснити перерахунок Управління відмовилось, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 28ю05.2008 року № 530.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2010 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії та призначено дату попереднього судового засідання.
Під час проведення попереднього судового засідання представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зазначає, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, була нарахована та виплачена позивача у розмірах, передбачених чинним законодавством, підстав для виплати мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в інших розмірах немає.
Крім того, ухвалою суду від 02.06.2010 року, відповідно до ч. 2 ст.. 35 ЦПК України, до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – третя особа, Головне управління).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з’явився, в позовній заяві на адресу суду просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, у письмових запереченнях відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, просив розглядати справу за відсутності його представника.
За таких обставин, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 19.09.2005 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, що не заперечується відповідачем.
09.10.2008 року, згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. 15.10.2008 року ОСОБА_2 отримав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), яке дійсне безстроково.
31.03.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою в якій просив провести перерахунок та виплату недоотриманих коштів додаткової пенсії за період з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року та в подальшому проводити нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідь на вказану заяву Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у листі від 14.04.2010 року № 127/4-6 відмовило позивачу у проведенні перерахунку та у виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року положення ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), були змінені.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, при визначені розміру додаткової пенсії необхідно застосовувати розміри визначені ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок та виплата у 2009 році додаткової пенсії позивачу була здійснена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п. 4 якої встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Таким чином, статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.
Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що починаючи з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачу необхідно застосовувати норми ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції від 06.06.1996 року), а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дії Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції від 06.06.1996 року) є незаконними.
Крім того, суд звертає увагу, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.
Суд також зазначає, що згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження правомірності нарахування ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції від 06.06.1996 року).
Також позивач просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити позивачеві як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції від 06.06.1996 року), то суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається що зазначена додаткова пенсія ОСОБА_2 уже була призначена, відтак, дані вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить також у позовній заяві не відкладати розгляд справи в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду справи, а також у разі відсутності позивача на судовому зсіданні та розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як не відкладення розгляду справи в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду справи, а також у разі відсутності позивача на судовому зсіданні та розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.
Відтак, вказані позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить також відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. На підтвердження вказаних витрат позивач надав акт прийому-передачі від 31.03.2010 року та копію квитанції на суму 500,00 грн.
Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки суд задовольняє позов частково, то згідно із вищезазначеною статтею, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 620,00 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.. ст.. 19, 46, 152 Конституції України, ст..ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 209, 213 – 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.В.Кирилюк