Справа № 11– 404/2010 Головуючий у І інстанції Войтех О.І.
Категорія ст.286 ч.1 КК Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - Щербакова О.С.
суддів - Трейтяк О.П., Акуленко С.О.
з участю прокурора - Хомазюка О.В.
адвоката ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, водій ПП „Агрофірма „Кладьківка”, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч. 1 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком 1 рік з відрахуванням в доход 10% із суми його заробітку без позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов прокурора повністю задоволено і стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь Ніжинської центральної міської лікарні імені М. Галицького Ніжинської міської ради витрати на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину в сумі 1190 гривень 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз технічного стану транспортних засобів та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 3380 грн. 54 коп.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 27.01.2010 року, о 13-50, керуючи автомобілем ЗІЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1, належним ОСОБА_5, який знаходиться в оренді ПП „Агрофірма „Кладьківка”, та рухаючись по вулиці Перемоги села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, по автодорозі Чернігів-Прилуки-Пирятин, в напрямку міста Ніжин Чернігівської області, в порушення вимог п.п.1.3, 1.4, 1.5, 2.3 а), 2.3 б), 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 13.1, 13.3, 31.1, 31.4.1 г), 31.4.2 а) Правил дорожнього руху України, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічний справний стан транспортного засобу, проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед зміною напрямку свого руху, а саме перед об’їздом перешкоди, не переконався, що це буду безпечним і не створить небезпеку іншим учасникам руху, під час виконання маневру не дотримався безпечного інтервалу, не надав переваги в русі іншому автомобілю – ВАЗ-21214, державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху, в результаті чого не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21214, заподіявши його водію ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору Куликівського району Чернігівської області на додаткове розслідування. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки він постановлений на підставі матеріалів однобічного, неповного проведення досудового та судового слідства на підставі невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Зазначав, що судом було встановленні істотні порушення кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства, однак суд, допустивши неповноту судового слідства, яка не може бути усунута судом, з урахуванням неправильності проведеного досудового слідства, постановив незаконний вирок.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_3, який заперечує проти апеляції и просить вирок суду залишити без зміни, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а призначену засудженому міру покарання необхідною та достатньою для його виправлення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.
Сам засуджений як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні вину у скоєні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі і докладно розповідав про обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Ці обставини та те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини засудженого ОСОБА_3 підтвердили в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемі та фото до нього (а.с. 10-16), протоколі огляду та перевірки технічного стану автомобілів ЗІЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 17-18) та ВАЗ-21214, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 20-21 ), у висновках судово-медичної експертизи № 133 від 23.03.2010 року (а.с. 72-74), у висновках експертизи технічного стану автотранспортних транспортних засобів № 50 від 02.03.2010 року (а.с. 83-85), у висновках експертизи технічного стану транспортних засобів № 71 від 11.03.2010 року (а.с. 91-96), та іншими доказами.
Обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та винність у її вчиненні ОСОБА_3 ніким не оспорюється.
Злочинні дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Покарання засудженому ОСОБА_3 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України. Визначаючи вид та розмір покарання, суд виходив не тільки з наслідків, що настали, а враховував характер допущених порушень правил безпеки руху і експлуатації транспортного засобу , обставин скоєння злочину, з урахуванням характеру та суспільної небезпеки скоєного злочину, з врахуванням сукупності даних, що характеризують засудженого, скрутний матеріальний стан його сім’ї, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, те, що він є професійним водієм і ця професія є єдиним джерелом для існування його сім’ї, відсутності обтяжуючих обставин, наявність пом’якшуючої обставини - щире каяття.
Зазначені потерпілим ОСОБА_2 порушення процесуального законодавства дійсно мали місце, але вони не є істотними і такими, що впливають на законність і обґрунтованість вироку, були виявлені судом першої інстанції при розгляді справи, враховані при постановленні вироку і стосовно даних порушень судом було винесено окрему ухвалу.
Посилання ОСОБА_2 на те, що дії засудженого ОСОБА_3 мали умисний характер з метою замаху на його життя, нелогічне і не знайшло свого підтвердження, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто до 27.01.2010 року, взагалі не були знайомими, крім того, як пояснив потерпілий, з приводу погроз, які були йому, до дорожньо-транспортної пригоди він нікуди не звертався.
Посилання потерпілого на порушення процесуального законодавства, стосовно забезпечення слідчим реалізації прав потерпілого при досудовому слідстві на пред’явлення цивільного позову в кримінальній справі, як на підставу для скасування вироку, то дане порушення не може бути підставою для скасування вироку, оскільки потерпілий ОСОБА_2 має право подати цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б притягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2010 року відносно ОСОБА_3 за ст.286 ч.1 КК України - без змін.
Судді:
Трейтяк О.П. Щербаков О.С. Акуленко С.О.