Справа № 2-11/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року                                                                                                    м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі:    головуючого судді     Бондаренко Ю.О.

при секретарі                Логойда В.Й.

з участю: представника позивачів    ОСОБА_3.

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача                             ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради та Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб ОСОБА_1, Мукачівський міський відділ земельних ресурсів про визнання недійсним рішення виконкому Мукачівської міської ради НОМЕР_1, рішення Мукачівської міської ради від 18.07.2002 року, Державного акту про право приватної власності на землю, Договору дарування земельної ділянки від 27.02.2002 року, Державного акту про право приватної власності на землю про визнання права власності на земельну ділянку і виділ її в натурі, -

встановив:

ОСОБА_1ОСОБА_2звернулась з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської Ради ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування п. 1.386 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської радиНОМЕР_1та визнання недійсним і скасування договори дарування земельної ділянки НОМЕР_2 та державного акту на землю виданого ОСОБА_5та визнати за позивачами право власності на земельну ділянку розміром 0,06875 га. За набувальною давністю і виділити цю земельну ділянку в натурі.

19 травня 2005 року позивачі в судовому засіданні в порядку ст. 103 ЦПК України (1963 року) розширили позовні вимоги та просили суд винести рішення, яким визнати недійсним і скасувати п. 1.386 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської РадиНОМЕР_1про передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га., державний акт, виданий ОСОБА_6на підставі цього рішення, визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки НОМЕР_2 та державний акт на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_512 березня 2002 року та зареєстрований за № НОМЕР_4 на підставі договору; визнати недійсним та скасувати рішення 5 сесії 4 скликання Мукачівської Міської Ради від 18 липня 2002 року про передачу в приватну власність ОСОБА_5 0,10 га земельної ділянки та державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, виданий ОСОБА_524 вересня 2002 року на підставі рішення; визнати за ОСОБА_1, 1966 року народження та ОСОБА_2право власності на земельну ділянку, розміром 0,06875 га, як співвласникам будинку та за набувальною давністю і виділити цю землю в натурі.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що Житловий АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1та ОСОБА_6, кожному з них по 1/2 частині цього будинку, який розташований на земельній ділянці загальним розміром 0,1975 га. Яка знаходилась в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 більше 30 років. Офіційно за будинком зареєстровано 0.10 га. земельної ділянки. Відповідачу по справі виділено 0.06 га. В користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишилось 0.1375 га. В 2000 році житловий будинок між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був розділений, однак земельна ділянка не поділена.

В липні 2002 році позивачі стали власниками 1/2 часини житлового будинку, яка належала їх батьку - ОСОБА_1 В той час вони дізнались , що їх мати ОСОБА_6 в 1998 приватизувала земельну ділянку і в 2002 році подарувала її відповідачу по справі ОСОБА_5, чим порушила законні права ОСОБА_1 на земельну ділянку, та їх права.

В зв'язку з тим, що житловий будинок перебував у спільній сумісній власності, батьків то і користувались земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно , без розподілу. В 1998 році виконавчий комітет не мав права передати земельну ділянку в приватну власність ОСОБА_6 так, як ця земельна ділянка була в користуванні і ОСОБА_1 Відповідно до ст. 17 ЗК України в редакції 1991 року передати у власність можна було земельну ділянку, яка перебувала в її особистому користуванні, а не в спільному. Крім того відповідано до ст. 30 ЗК України разом з правом власності на 1/2 частину житлового будинку до ОСОБА_1 перейшло і право власності на земельну ділянку в 2000 році, а тому ОСОБА_6 в 2002 році не мала права продавати земельну ділянку, яка їй не належала, так-як цим правом може скористатись власник. При такому ОСОБА_1 мав право на половину земельної ділянки, яка залишилась для будівництва та обслуговування житлового будинку та становить 0,06875 га. Відповідно до ст. 120 ЗК України, при переході права власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, тобто вони мають право на такий самий розмір земельної ділянки, який просять виділити в натурі.

Рішенням Мукачівської міської ради ОСОБА_5передано у власність частину земельної ділянки плоіцею 0.06 га., а у власність без їх згоди 0.10 га., тобто 0.04 га земельної ділянки яка знаходилась в їх користуванні. На 0.10 га земельної ділянки був виготовлений державний акт на землю на підставі неправомірного рішення сесії. Рішення сесії та державний акт відповідача ОСОБА_5 перешкоджає в реалізації їх прав.

В судовому засіданні представник позивачів підтримала позов в повному обсязі і просила задоволити вимоги з підстав і мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Мукачівської міської ради та виконавчого комітету Мукачівської міської ради позов не визнав, пояснивши, що позивачі оскаржують рішення виконавчого комітету та міської ради, які були прийняті в час коли у позивачів не було підтверджуючих їх право документів, в свою чергу у ОСОБА_6 були в наявності всі документи, і їй передано земельну ділянку у приватну власність . У позивачів не було прав на земельну ділянку і тому їх права не були порушені.

Відповідач по справі ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка була придбана батьком ОСОБА_6 яка в подальшому її успадкувала, а тому мала право розпорядитись нею на свій розсуд.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що право позивачів не порушувалось, оскільки ОСОБА_6 ще в 1998 році оформила своє право на земельну ділянку, а позивачі в 2004 році тільки оформили договір довічного утримання по якому набули майно ОСОБА_1.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 пояснив, що після того як одружився з ОСОБА_6 він перейшов до неї жити. Будинок і земля залишилась ОСОБА_6 від її батьків. Його права не на земельну ділянку не порушувались так як вона належала його дружині ОСОБА_6

 Представник відділу земельних ресурсів в суд не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 21.01.1998 року ОСОБА_6було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків в АДРЕСА_1 площею 0.10 га., на підставі чого останньою виготовлено державний акт на право приватної власності серії НОМЕР_6

27 лютого 2002 року ОСОБА_6подарувала ОСОБА_5земельну ділянку площею 1000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 18.07.2002 року ОСОБА_5було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 площею 0.10 га.

На підставі даного рішення, 24.09.2002 року ОСОБА_5 виготовив державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5.

27.07.2004 року ОСОБА_1( 1936 року народження ) та ОСОБА_2, ОСОБА_1( 1966 року народження) уклали договір довічного утримання , згідно якого ОСОБА_1(1936р./н.) передав у власність позивачів належну йому на праві приватної власності Уг частину будинку з належними до неї будівлями і прибудовами по АДРЕСА_1.

Частиною 3 ст. 120 ЗК України регламентовано, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Право ОСОБА_1 ( 1936 р.н) на земельну ділянку жодним документом не підьверджено.

Беручи до уваги, що позивачі стали власниками 1/2 частини домоволодіння з 2004 року, то спірні рішення які були прийняті виконкомом Мукачівської міської ради та Мукачівською міською радою, до вказаного року не могли порушувати прав позивачів.

Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При таких обставинах суд не вбачає підстав для скасування рішень виконкому Мукачівської міської ради та Мукачівської міської ради та державних актів виданих на підставі рішень.

Що стосується договору дарування земельної ділянки, то даний договір також не може бути скасований, оскільки на час його укладення він не порушував інтересів позивачів, крім того на час укладення договору дарування ОСОБА_6 була власником земельної ділянки і мала право розпорядитись нею, що остання і зробила.

Посилання на те, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_6 протягом 30 років користувались земельною ділянкою і є власниками за набувальною давністю судом не може взятись до уваги оскільки існує певний порядок отримання земельної ділянки за набувальною давністю і це є право громадянина, яким ОСОБА_1 не скористався і не міг скористатись, оскільки набувальна давність введена як інститут лише ЗК України в редакції 2001 року.

З врахуванням викладеного підстави для визнання за ОСОБА_1, 1966 року народження та ОСОБА_2право власності на земельну ділянку, розміром 0,06875 га, як співвласниками будинку та за набувальною давністю і виділити цю землю в натурі - відсутні.

 Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.120,155 ЗК України, ст. ст. 2, 4 Закону України «Про власність» суд, -

рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 треті особи ОСОБА_1, Мукачівський міський відділ земельних ресурсів про визнати недійсним і скасувати п. 1.386 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської РадиНОМЕР_1про передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га., державний акт, виданий ОСОБА_6на підставі цього рішення, визнати недійсним та скасувати договору дарування земельної ділянки НОМЕР_2 та державний акт на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_512 березня 2002 року та зареєстрований за № НОМЕР_4 на підставі договору; визнати недійсним та скасувати рішення 5 сесії 4 скликання Мукачівської Міської Ради від 18 липня 2002 року про передачу в приватну власність ОСОБА_5 0,10 га земельної ділянки та державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, виданий ОСОБА_524 вересня 2002 року на підставі рішення; визнати за ОСОБА_1, 1966 року народження та ОСОБА_2право власності на земельну ділянку, розміром 0,06875 га, як співвласникам будинку та за набувальною давністю і виділити цю землю в натурі -відмовити .

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.