Справа № 2-583/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 02 серпня 2010 року                                                                                                                м. Запоріжжя

Заводський  районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді:                              Яцуна О.С.

при секретарі:                                      Єговітіної І.Ю.

представника позивача                      ОСОБА_1

представника відповідача                  ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, КП «ВРЕЖО №4», сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням  та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи – КП «ВРЕЖО №4» про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 у лютому 2010 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідач є сином її померлого чоловіка, який є зареєстрованим за вказаною адресою, але фактично з 1994 року там не проживає, постійно проживає за іншою адресою разом із своєю родиною. За комунальні послуги та квартплату відповідач не сплачує,  його особистих речей в спірній квартирі немає. На підставі ст.ст. 71,72 ЖК України просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв’язку з вибуттям на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

    В ході судового розгляду ОСОБА_4 звернувся із зустрічною позовною заявою про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що спірна квартира є неприватизованою, в якій зареєстрований він, та відповідачі – ОСОБА_3 та ОСОБА_6 В зазначену квартиру він вселився разом із своїми батьками у 1975 році. Після розірвання шлюбу між батьками він виписався із квартири та проживав окремо до 1994 року. 3 1994 року він повернувся до спірної квартири та став проживати разом із батьком та відповідачами у справі. Після того як він одружився у 2005 році, відносини між ним та відповідачами загострились з приводу житлових питань, у зв’язку із чим відповідачі вигнали його із квартири, змінивши замки на вхідних дверях, чим чинять йому перешкоди у користуванні квартирою.

    Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні свій позов підтримала на підставах, викладених у позовній заяві та пояснила, що після того, як у 2009 році помер її чоловік, вона проживає у спірній квартирі з сином – ОСОБА_6 та його родиною. Відповідач ніколи разом з нею у спірній квартирі не мешкав. Взимку 2010 року він, прийшовши у гості, почав вимагати проведення приватизації спірної квартири. Ніяких перешкод у користуванні квартирою вони йому не чинили, оскільки відповідач взагалі не мав наміру на проживання за вищевказаною адресою. У зв’язку з зазначеним, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнає.

    Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає, заперечує проти визнання ОСОБА_4 особою, що втратили право користування спірною квартирою. Зазначила, що ОСОБА_4 з боку відповідачів чиняться перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням у вигляді зміни замків на вхідних дверях до квартири. У зв’язку з зазначеним просила задовольнити їх позовні вимоги та усунути перешкоди у користування спірним житловим приміщенням.

    Допитаний в судовому засіданні в якості  третьої особи за первісним позовом та в якості відповідача за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_5 пояснив, що з дитинства проживає у спірній квартирі разом із своєю матір’ю – ОСОБА_3  та вітчимом  - ОСОБА_7, який помер у травні 2009 року. Останні два року також стали проживати його дружина з дитиною. Зареєстрований у спірній квартирі відповідач фактично в ній не проживав, особистих речей квартирі не мав. Житлово-комунальні послуги та поточні ремонтні роботи у квартирі  здійснювались за рахунок позивача. Відповідач жодного разу не звертався до нього та позивача з вимогами усунути  йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, оскільки такі перешкоди не існують.  

    Представники третіх осіб до суду не з’явились, надіславши заяву про розгляд справи без їх участі.

    Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що зустрічний позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню, а первісний  позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

    ОСОБА_4 зареєстрований з 1994 року, але не проживає в кв. АДРЕСА_1 з 1999 року, що підтверджено актом обстеження спірної квартири представниками КП «ВРЕЖО №4», поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які проживають по сусідству із спірною адресою та пояснили що ОСОБА_4 взагалі не проживав за місцем своєї реєстрації.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що ОСОБА_4 з 1999 року по 2005 рік проживав спочатку у цивільному шлюбі, потім у зареєстрованому шлюбі з її матір’ю – ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2. Жодного разу ОСОБА_4 не висловлював наміру щодо проживання за спірною адресою.

    Статтею 71 ЖК України передбачені випадки збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми особами. З урахуванням обставин справи, зазначені випадки не поширюються на відповідача ОСОБА_4

    Згідно ст.ст. 71,72 ЖК України особа може бути визнана в судовому порядку такою, що втратила право користування жилим приміщенням у разі відсутності за місцем постійного проживання (реєстрації) більш як 6 місяців без поважної причини.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що є всі передбачені ст.ст.71, 72 ЖК України підстави для задоволення  первісного позову.

    Статтею 60 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Стосовно зустрічного позову, суду не надані достовірні докази, які б свідчили про існування у ОСОБА_4 з боку ОСОБА_3, ОСОБА_5 перешкод у користування ним спірною житловою площею, про участь ОСОБА_4 в оплаті комунальних послуг у спірній квартирі. Звернення ОСОБА_4 01.02.10 до Заводського РВ ЗМУ із заявою про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 чинять йому перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням не може служити доказам реального існування таких перешкод.

Про відсутність будь-яких перешкод, про які  йде мова у позові ОСОБА_4, свідчить заява ОСОБА_3 від 18.10.09 на ім’я  голови Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя про переукладення договору найму спірного житлового приміщення на її ім’я після смерті чоловіка. Зазначена заява також підписана  зареєстрованими у спірному приміщені особами  - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які проти цього не заперечують, як того вимагає діюче житлове законодавство України.

Виходячи із даних закордонного паспорту ОСОБА_4 та пояснень його представника, ОСОБА_4 тривалий час перебуває за межами України на заробітках.

    З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.71, 72 ЖК України,  ст.ст. 88, 209, 212, 214-215  ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_3  задовольнити .

    Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ зняти з реєстрації ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи – КП «ВРЕЖО №4» про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням  - відмовити.  

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                                                     О.С. Яцун