Справа № 2 – 1742/10

 2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 липня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:

Головуючого судді      -   Малиновського О.М.,

при секретарі                -  Стояновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Головного управління МНС України в Одеській області, управління з питань надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного казначейства України в особі Головного управління Державного казначейства в Одеській області, відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби   – про стягнення моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку  моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Пред’явлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилаючись на ст.ст.23,1167,1190 ЦК України обґрунтовував тим, що відповідачі відповідно до ч.10 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не забезпечили його житлом, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда 1-ої групи, віднесеного до 1-ої категорії. Починаючи з 1996 року він перебуває на квартирному обліку та з того час постійно звертається до суб’єктів владних повноважень з проханням захистити його порушені житлові права, проте його постійно відсилають один до одного, надавють суперечливу  інформацію. Такі відповіді для позивача – людини похилого віку, були принизливими для його гідності, оскільки він просив те, що йому повинно бути надано державною. Після ухвалення судом рішення, яким було зобов’язано державні органи забезпечити його житлом, державні органи знову створюють перепони для виконання рішення суду. На протязі багатьох років позивач відчуває почуття приниження, морального виснаження. Моральні страждання пов’язані з відсутністю квартири, яку держава зобов’язана надати йому на протязі одного року з дня зарахування до житлового обліку, не дозволяють йому вести звичайний образ життя. Весь свій вільний час він вимушений витрачати на звернення до держаних органів. Бездіяльність відповідачів на протязі багатьох років створює для нього стан душевного хвилювання та білі, причиняє моральні страждання, які він оцінює за кожний день страждань. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач пред’явлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник Одеської обласної державної адміністрації в судовому засіданні пред’явленні позовні вимоги не визнала в повному обсязі пославшись на те, що адміністрація діяла в межах та у спосіб передбачений законодавством. Будь-яких порушень прав позивача не допускала.

Представник управляння з питань надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації  вважала, що пред’явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв’язку з відсутність винних дії з боку управління.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби в судовому засіданні не визнавши пред’явлені позовні вимоги, просила відмовити в їх задоволенні.

Представники Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного управління МНС України в Одеській області, Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Державного казначейства України в особі Головного управління Державного казначейства в Одеській області в судове засідання не явились без поважних на те причин. Про день , час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тобто підставою стягнення моральної шкоди є необхідність встановлення таких фактів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, інвалідом 1 групи, віднесений до 1 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильській катастрофи, що підтверджується посвідченням виданим на ім’я ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 30.07.1998 року.

Згідно п.10 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ОСОБА_1,  як особі віднесеної до 1 категорії,  гарантується позачергове забезпечення жилою площею протягом року з дня подання заяви. Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває з 16.02.1996року на квартирному обліку, як особа яка потребує поліпшення житлових умов.

Частиною 1 ст.43 Житлового кодексу України, передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.03.2007р., яке набуло законної сили та на час розгляду даної справи є чинним,  позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, було зобов’язано Головне управління Міністерства з надзвичайних ситуацій в Одеській області  придбати ОСОБА_1 згідно з його порядковим номером реєстру обліку осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та які потребують поліпшення житлових умов в Одеської обласної державної адміністрації, окреме благоустроєне житлове приміщення, яке повинно відповідати вимогам даного населеного пункту, у відповідності до санітарних та технічних норм, по мірі надходження грошових коштів з Державного бюджету на дані цілі.

Згідно ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.  Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

В зв’язку з відсутністю достатнього фінансування будівництва з Державного бюджету України, позивач на даний час житлом не забезпечений.  Виділення  позивачу цільових грошових коштів для придбання чи будівництва житла, без урахування черговості, діючим законодавством не передбачено.

Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку , що з боку позивача не доведена протиправність дій та вина відповідачів у заподіяння  йому моральної шкоди.

Не вбачає суд і протиправних дій з боку державної виконавчої служби, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні пред’явлених позовних вимог слідує відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 64, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –