УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 березня 2007 року                                                                                            м. Ужгород

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Леска В.В., Готри Т.Ю. при секретарі: Попович А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 13 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сокирницької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення сільради та визнання частково незаконним Державного акту про право приватної власності на землю ,-

встановила:

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні первинного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та такими, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог матеріального права.

Рішенням Хустського районного суду від 13 грудня 2006 року первинний позов задоволено, а зустрічний позов відхилено.

У ході апеляційного розгляду справи, апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених підстав.

Позивач ОСОБА_2 та його представник в особі ОСОБА_3 заперечили вимоги апеляційної скарги, оскільки такі суперечать матеріалам справи та вимогам діючого законодавства. Представник Сокирницької сільської ради в особі Карабиньош М.О. заперечила доводи апеляційної скарги.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 26.06.2003 року належить земельна ділянка №2 площею 0,049 га. з якої ОСОБА_1 частково захопив площу розміром 0,01 га. та встановив нові межові знаки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як на підставу своїх доводів апелянт посилається на те, що до акту від 17.07.2006 року комісією не додано абрис земельної ділянки, а тому такий не можна приймати до уваги. Та судом залишено поза увагою довідку Хустського райвідділу земельних ресурсів, що ним не порушувались межі земельних ділянок, а також, що не притягався до адміністративної відповідальності. А крім цього, приватизація спірної земельної ділянки здійснена в порушення статей 60, 62 ЗК України, оскільки розміщена в прибережній смузі річки "Баштово".

Згідно ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом : відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Справа № 22Ц - 395/07                                                                                

 А ст. 211 ЗК України передбачено, що за самовільне зайняття земельних ділянок; знищення межових знаків, тощо, громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Зазначена норма не вимагає одночасного притягнення громадянина за порушення земельного законодавства як до адміністративної, так і до цивільної відповідальності. Таким чином, посилання апелянта на те, що його не притягали до адміністративної відповідальності не може бути підставою для відмови у притягненні останнього до цивільної відповідальності.

Актом від 17.07.2006 року встановлено, що апелянтом на земельній ділянці площею 0,01га. викошено траву та встановлено нові межові знаки на 0,8 м. у глиб земельної ділянки позивача /а.с. 8 /.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно зобов'язав апелянта звільнити самовільно захоплену земельну ділянку та встановити межу згідно абрису намальованого в Державному акті на право приватної власності на землю.

Стосовно вимог апелянта по зустрічному позову то такі на думку колегії суддів є передчасними, оскільки у супереч ст. 10 ЦПК України не доведено належними доказами, що рішенням 10 сесії 23 скликання Сокирницької сільради від 22.10.1999 року та Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК - 013 за № НОМЕР_1 від 26.06.2003 року порушено право апелянта як землевласника.

Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Рішення Хустського районного суду від 13 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному

порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання, нею законної сили .