Справа № 2-672/2010  

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2010 року     Криворізький районний суд  Дніпропетровської області   у складі:

головуючого судді                                     Сиротенко Г.Г

            при секретарі                     Слепньовій Т.Г.

за участю

    позивача     ОСОБА_1

    представника позивача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 28.04.2010 року. Уточнюючи позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування основного боргу за договором позики суму у розмірі 10 000 грн.,  в рахунок відшкодування суми боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 5660,00 грн., в рахунок відшкодування 3% річних в період з квітня 2007 року по квітень 2010 року суму в розмірі 899, 71 грн., а всього просив стягнути на його користь з відповідача 16 599, 71 грн.

В обґрунтування своїх уточнених вимог позивач посилався на те, що 14.03.2007 року він дав в борг ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10 000 грн. на строк до 28.04.2007 року. В підтвердження укладення договору позики, відповідач надав йому розписку, згідно якої поклав на себе зобов’язання виконати свій обов’язок належним чином, а саме в строк до 28.04.2007 року повернути грошові кошти у сумі 10 000 грн. Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором позики від 14.03.2007 року 10 000 грн. – заборгованість по основному боргу, 5660,00 грн. – інфляційні витрати, 899, 71 грн. - 3 % річних   від простроченої суми, які позивач просив стягнути з відповідача.

Також позивач просив стягнути з відповідача   на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., обґрунтовуючи  вимоги тим, що в період з 06.08.2007 року по 15.03.2008 року він тяжко хворів та його лікування потребувало чималих коштів. Так як відповідач не виконував свої зобов’язання за розпискою, він змушений був позичати кошти на лікування.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати по оплаті державного мита у розмірі 214,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надіслана за останнім відомим позивачу місцем мешкання за адресою: с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області, вул.. Комсомольська, 49, судова повістка повернулася на адресу суду з довідкою поштового відділення про те, що адресат вибув з місця мешкання (а.с.27-28), згідно довідки адресного бюро м. Кривого Рогу, відповідач на даний час зареєстрованим в м. Кривому Розі та Криворізькому районі Дніпропетровської області не значиться.  В зв’язку з цим відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи по суті через оголошення у пресі - газеті „Вісті Придніпров’я” від 13.07.2010 року №48 (а.с.48-49).

   В силу ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача,  справу розглянуто заочно.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона                                              (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики), а згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України в підтвердження договору позики і його умов може бути представлена розписка  позичальника.

Як вбачається з розписки, складеної відповідачем, 14.03.2007 року він  взяв в борг у позивача гроші в сумі 10 000 грн.,  які зобов’язався повернути позивачу через 1 місяць (а.с.50).

Вказана розписка підтверджує факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 та обов'язок повернення позичальником грошей позикодавцю строком через один місяць, тобто розписка має силу письмового договору позики в силу  ст. 1047 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Суд встановив, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання за договором позики від 14.03.2007 року, оскільки у визначений договором строк не повернув суму боргу, прострочив строк повернення боргу. Згідно розписки відповідач зобов’язався повернути суму боргу через один місяць з дня отримання боргу, тобто 14.04.2007 року. Позивач вважає, що термін договору позики  сплинув 28 квітня 2010 року, просив стягнути 3% річних за період з 29 квітня 2007 року по 27 квітня 2010 року (тобто 1095 днів) та інфляційні витрати за зазначений період. Суд, при розгляді справи не може вийти за межі заявлених вимог

Розрахунок 3% річних від суми боргу проводиться за наступною формулою:

3% річних =  сума боргу х 3% річних / кількість днів у році (365) х кількість днів прострочення.

Отже,  в нашому випадку 3% річних = 10 000 х 3% / 365 х 1095= 810 грн. Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 899, 77 грн., а суд, відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог, тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.  

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості мінус сума боргу.  

Згідно ст. 3 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим Центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, та публікується в офіційних періодичних виданнях, а отже згідно повідомлень Державного комітету статистики України, опублікованих в періодичних виданнях, індекси споживчих цін по Україні  за період з травня 2007 року по квітень 2010 року  становлять: травень 2007 р. - 100,6 («Урядовий кур’єр», № 99 від 07.06.2007 р.),   червень 2007 р. – 102,2 («Урядовий кур’єр», № 120 від 10.07.2007 р.), липень 2007 р.  -101,4 («Урядовий кур’єр», № 141 від 07.08.2007 р.), серпень 2007 р. - 100,6 («Урядовий кур’єр», № 164 від 08.09.2007 р.), вересень 2007 р. – 102,2 («Урядовий кур’єр», № 185 від 09.10.2007 р.),  жовтень  2007 р. – 102,9 («Урядовий кур’єр», № 209 від 08.11.2007 р.), листопад 2007 р. – 102,2 («Урядовий кур’єр», № 231 від 08.12.2007 р.), грудень 2007 р. – 102,1 («Урядовий кур’єр», № 3  від 09.01.2008 р.), січень   2008 р.  – 102,9  («Урядовий кур’єр», № 25 від 08.02.2008 р.), лютий   2008 р.  – 102,7  («Урядовий кур’єр», № 46 від 12.03.2008 р.), березень 2008 р.  – 103,8  («Урядовий кур’єр», № 65 від 08.04.2008 р.), квітень  2008 р.  – 103,1  («Урядовий кур’єр», № 84 від 08.05.2008 р.), травень  2008 р.  – 101,3  («Урядовий кур’єр», № 105 від 10.06.2008 р.), червень  2008 р.  – 100,8  («Урядовий кур’єр», №123 від 09.07.2008 р.), липень   2008 р.  – 99,5   («Урядовий кур’єр», №144 від 07.08.2008 р.), серпень  2008 р.  – 99,9  («Урядовий кур’єр», №165 від 06.09.2008 р.), вересень 2008 р.  – 101,1  («Урядовий кур’єр», №187 від 08.10.2008 р.), жовтень  2008 р.  – 101,7  («Урядовий кур’єр», №210 від 08.11.2008 р.), листопад   2008 р.  – 101,5  («Урядовий кур’єр», №231 від 09.12.2008 р.), рудень 2008 р. - 102,1 («Урядовий кур'єр», № 1 від 09.01.2009р); січень 2009 р. - 102,9 («Урядовий кур'єр», № 23 від 10.02.2009р); лютий 2009р.  - 101,5 («Урядовий кур'єр», № 43 від 11.03.2009р); березень 2009 р. - 101,4 («Урядовий кур'єр», № 63 від 08.04.2009р),  квітень  2009 р. – 100,9 («Урядовий кур'єр», № 80 від 07.05.2009р), травень  2009 р. - 100,5 («Урядовий кур'єр», №101 від 10.06.2009р), червень  2009 р. - 101,1 («Урядовий кур'єр», №120 від 08.07.2009р), липень   2009 р. – 99,9  («Урядовий кур'єр», №143 від 08.08.2009р), серпень  2009 р. – 99,8  («Урядовий кур'єр», №164 від 09.09.2009р), вересень 2009 р. – 100,8 («Урядовий кур'єр», №185 від 08.10.2009р), жовтень  2009 р. – 100,9 («Урядовий кур'єр», №208 від 10.11.2009р), грудень  2009 р. – 100,9 («Урядовий кур'єр», № 3 від 09.01.2009р), січень  2010 р. – 101,8 («Урядовий кур'єр», № 24 від 09.02.2010 р.),  лютий 2010 р. – 101,9 («Урядовий кур'єр», № 44 від 10.03.2010 р.), березень 2010 р. – 100,9 («Урядовий кур'єр», № 64 від 08.04.2010 р.), квітень 2010 р. – 99,7 («Урядовий кур'єр», № 83 від 08.05.2010 р.).

Отже сума, нарахована з індексом інфляції від суми основного боргу станом на 28.04.2010 року складає 5660,00 грн., які слід стягнути   з відповідача на корись позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 5 000 грн., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позову з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року №4, зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншими законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.    

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.  

Відносини, які виникли між сторонами при укладенні договору позики є договірними, статтею 1046 Цивільного кодексу України, яка регулює дані правовідносини,  не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ці обставини також не обумовлені договором, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. позивачу слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 214,80 та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн., то суд керуючись ст.. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.  Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 214, 80 грн.,  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн., що підтверджується наданими суду квитанціями, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто 165, 60 грн. – витрати по сплаті судового збору, 120,00 грн. витрати   на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 625, 638, 639, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України,    ст. ст. 10,11, 60, 88 ч.1, 208 ч.1 п.2, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн. 00 коп., суму з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5660,00 (п’ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних від суми боргу у розмірі 899, 71 (вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 71 коп.,  а всього станом на 28.04.2010 року  16 559, 71 (шістнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 165,60 (сто шістдесят п’ять) грн. 60 коп.,  витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Заочне рішення  може бути переглянуте судом, який його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30.07.2010 року.

Суддя: