Справа № 22ц - 2432/10 Головуючий у 1 інстанції – Жевнєрова Н.В.
Категорія - 37 Доповідач - Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року липня 26 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Антонюк К.І.
суддів Матвійчук Л.В., Киці С.І.
при секретарі Гнепі П.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Шацької селищної ради Шацького району Волинської області, КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсними рішення Шацької селищної ради Шацького району, свідоцтва про право власності на житловий будинок, договору дарування житлового будинку та про визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину нерухомого майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду від 12 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у 1959 році побудували будинок по АДРЕСА_1, який належав батькам на праві спільної сумісної власності подружжя. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав в будинку. В травні 2009 року звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті батька, який помер в 2008 році. Під час судового розгляду дізнався, що батько оформивши право власності на будинок на своє ім’я подарував його ОСОБА_5 Вважає, що він має право на спадщину після смерті матері, так як прийняв її, тому просить визнати частково недійсними свідоцтво про право власності на житловий будинок, рішення селищної ради про визнання права власності, договору дарування ? частини будинку та визнати за ним права власності на ? частину будинку.
Рішенням Шацького районного суду в позові ОСОБА_1 про визнання частково недійсними рішення Шацької селищної ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок, договору дарування житлового будинку та про визнання права власності в порядку спадкування на ? частину нерухомого майна відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 покликаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду просив його скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, зазначили, що дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом дана невірна оцінка встановлено, що спірний будинок побудований батьками позивача в період шлюбу, тому ? частина будинку входила до складу спадщини після смерті матері, яку він прийняв, а отже він має право на ? частину будинку. Про порушення його прав дізнався в 2009 році.
Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 вважають, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що батьки позивача: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 7.08.1955 року зареєстрували шлюб (а.с. 7), який був розірваний 16.02.2000 року (а.с. 8).
Згідно довідки Шацької селищної ради подружжя проживало АДРЕСА_1. З 10 вересня 1999 року в будинку був зареєстрований і проживає їх син ОСОБА_1 (а.с. 13).
Оглянутими судом першої інстанції погосподарськими книгами з 1971 року по 1990 рік встановлено, що відповідно до записів головою господарства був ОСОБА_9, за господарством рахувався будинок та добудови, рік побудови яких в погосподарських книгах з 1971 року по 1979 рік зазначено – 1954, а з 1980 по 1990 рік – 1959.
Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_10 прийняли спадщину, так як позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а ОСОБА_10 6.03.2006 року подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Встановлені судом першої інстанції обставини щодо прийняття спадщини підтверджені відповідними доказами та відповідають вимогам ст.ст.1268, 1269 ЦК України.
Згідно зазначених статей спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до рішення Шацької селищної ради від 29.05.2006 року право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 оформлено за ОСОБА_9 на підставі його заяви та записів в погосподарських книгах (а.с. 71).
7.07.2006 року ОСОБА_9 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно – будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 70).
Згідно з договором дарування від 10.08.2006 року ОСОБА_9 подарував належний йому будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5, договір нотаріально посвідчено, зареєстровано в реєстрі за № 1214 (а.с. 16).
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 одна і та ж особа.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції доказів того, що житловий будинок побудований його батьками у шлюбі, тобто після 7 серпня 1955 року.
Однак висновки суду не відповідають обставинам справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).
Частинами 2, 3, 4 ст.212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв’язок доказів та їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд всупереч зазначеним положенням закону не навів мотивів неприйняття доказів, які підтверджували обставини побудови будинку в період шлюбу, та не оцінивши докази в їх сукупності прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Допитана в судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_8, яка є рідною сестрою батька позивача показала, що після одруження її брат ОСОБА_9 з дружиною проживали у батьківському будинку і тільки після народження дітей подружжя почало будувати будинок. Сім’я не була достатньо забезпечена, тому будинок будувався декілька років.
Суд в рішенні не навів причин, чому він не взяв до уваги показання свідка незважаючи, що у справі відсутні будь-які дані, які б викликали сумнів в об’єктивності показань свідка.
Зазначені свідком обставини підтверджуються оглянутими судом погосподарськими книгами, які свідчать, що за час перебування у шлюбі за господарством, головою якого був ОСОБА_9, рахувався будинок та господарські споруди з 1968 року згідно записів в погосподарських книгах, які збереглися.
Рішенням загальних зборів колгоспу «Україна» від 7.04.1973 року ОСОБА_9 виділено земельні ділянку 0,11 га для будівництва житлового будинку.
Довідкою Шацької селищної ради підтверджено, що жилий будинок побудований ОСОБА_9 у 1959 році (а.с. 60).
Крім того, відповідно до довідки Любомльського військового комісаріату ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель с.Мельники, проходив військову службу з 22.05.1951 року по 30 вересня 1954 ріку (а.с. 144).
Перебування на військовій службі ОСОБА_9 спростовує доводи відповідача щодо побудови будинку в 1954 році, оскільки за три місяці будинок не міг бути збудованим.
Отже дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що будинок був побудований батьками позивача за час шлюбу.
Враховуючи, що в погосподарських книгах, також і в інвентаризаційній справі на домоволодіння зазначено рік побудови будинку 1954, також і 1959, тому дані щодо побудови будинку в 1954 році не є достатніми та об’єктивними доказами цих обставин.
Також в справі відсутні докази, що будинок рахувався в погосподарських книгах за ОСОБА_9 до його одруження.
Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власність. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частки подружжя є рівними (ст.28 КпШС).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_7 до складу спадщини увійшли її права на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1.
Оскільки право на спадкування за законом мали діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які прийняли спадщину, ці обставини підтверджені матеріалами справи, тому ОСОБА_1 має право на ? частину спірного житлового будинку.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення його прав на спадкове майно після смерті матері в 2009 році підтверджуються зверненням позивача до суду з позовом 26.05.2009 року про визнання права на спадщину після смерті батька в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Інші докази, які б спростовували доводи позивача в цій частині в справі відсутні, отже висновок суду щодо пропущення позивачем строку звернення до суду є помилковим.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в позові в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами за АДРЕСА_1. Визнати недійсними на ? частину цього будинку рішення Шацької селищної ради про визнання права власності за ОСОБА_9 від 29.05.2006 року, свідоцтва про право власності від 7.07.2006 року, договору дарування від 10.08.2006 року.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шацького районного суду від 12 травня 2010 року скасувати з ухваленням нового рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати рішення Шацької селищної ради Шацького району від 29.05.2006 року в частині визнання права власності за ОСОБА_9 на ? частину житлового будинку в АДРЕСА_1 недійсним.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на ? частину житлового будинку, виданого на ім’я ОСОБА_9 від 7.07.2006 року.
Визнати договір дарування від 10.08.2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 1214 в частині дарування ОСОБА_9 ОСОБА_5 ? частину будинку в АДРЕСА_1 недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку, господарських споруд за АДРЕСА_1. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді