Справа № 22ц -2328/10 Головуючий у 1 інстанції Самрук Ф.В.
Категорія: 5 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М. , Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю представника відповідача Старовижівської селищної ради – Залевського М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовами ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Старовижівської селищної ради, ОСОБА_6 про визнання частково недійсними рішення виконкому про оформлення права власності та свідоцтва про право власності на житловий будинок за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Старовижівського районного суду від 26 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Старовижівського районного суду від 26 квітня 2010 року в задоволенні позовів ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, покликаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача Старовижівської селищної ради ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з наявних у матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з грудня 1995 року, який сторони розірвали 08.11.2006 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4.
Встановлено, що рішенням виконкому Старовижівської селищної ради №41 від 29.03.1993 року Старовижівському районному відділу внутрішніх справ виділена земельна ділянка площею 1200 кв.м. в смт. Стара Вижівка, вул. Кринична, 13 під будівництво індивідуального житлового будинку для працівників райвідділу (а.с.21). В подальшому земельна ділянка розміром 0,12 га за вказаною адресою згідно запису № 525 в земельно-кадастровій книзі за 1997 рік зареєстрована за відповідачем ОСОБА_6 (а.с.90).
Згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому Старовижівської селищної ради від 31 серпня 1999 року № 86/1, пред’явлений до здачі в експлуатацію побудований забудовником ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію, будівництво якого розпочато в березні 1993 року і закінчено в 1999 році (а.с. 58).
Рішенням Старовижівської селищної ради від 31.08.1999 року № 86/1 постановлено оформити право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ОСОБА_6 (а.с.15). На підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності, будинок був зареєстрований Волинським обласним бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_6 06.10.1999 року за реєстровим № 1233 (а.с.16).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державна реєстрація житлового будинку проведена в повній відповідності з вимогами Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб на підставі наданих відповідних документів.
Позивачі, мотивуючи вимоги про визнання недійсними рішення виконкому Старовижівської селищної ради та свідоцтва про право власності на житловий будинок, покликалися на те, що приватизація житлового будинку проведена з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки житловий будинок був переданий у приватну власність лише відповідачу ОСОБА_6, а не у спільну сумісну власність відповідачу та членам його сім’ї, якими вони були на той час.
Згідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірний житловий будинок перебував у житловому фонді Старовижівської селищної ради чи знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ чи організацій позивачі суду не надали і таких судом не здобуто.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 не відноситься до державного житлового фонду, а відтак права на його приватизацію у позивачів відсутнє, то підстав для визнання частково недійсними рішення виконкому Старовижівської селищної ради № 86/1 від 31.08.1999 року та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого на ім’я ОСОБА_6 та внесення у них відповідних змін немає, і обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Доводи позивача ОСОБА_3, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими судом обставинами справи.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Старовижівського районного суду від 26 квітня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді