Справа № 22ц-2595/10 Головуючий у 1 інстанції: Савицька Н.В.
Категорія: 57 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про зобов’язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС першої категорії, І групи інвалідності за 2008 та 2009 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову суду і прийняти нову про задоволення позову по суті позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову суду і прийняти нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги позивача і відповідача слід відхилити з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 1-ї групи і його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому в 2008 та 2009 роках була призначена і виплачена щорічна допомога на оздоровлення. Проте відповідач визначив розмір вказаної допомоги в сумі 120 грн. у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога інвалідам 1 групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI до вказаної статті були внесені зміни, відповідно до яких щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто вищезазначеною Постановою КМУ.
Проте, Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було обмежено право на отримання спірних виплат, тому з 22 травня 2008 року була відновлена дія попередньої редакції Закону, яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 1 групи у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС першої категорії, І групи інвалідності за 2008 та 2009 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.
Та обставина, що місцевий суд зобов»язав відповідача провести перерахунок з врахуванням вищенаведених норм права, а не стягнув конкретну суму коштів, не є підставою для скасування чи зміни судового рішення, оскільки перерахунок та виплата щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відноситься до компетенції департаменту соціальної політики, а не суду.
Проте, із мотивувальної частини рішення місцевого суду слід виключити посилання на те, що ОСОБА_1 в 2008-2009 роках отримував щорічну допомогу на своє оздоровлення в сумі 120 грн., оскільки як встановлено із довідки №5125/11.2-12 від 23.07.2010 роках виданої департаментом соціальної політики Луцької міської ради встановлено, що така допомога ОСОБА_1 у 2008-2009 роках не призначалась і не виплачувалась.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні зазначеної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
В апеляційних скаргах не наведено доводів для спростування висновків суду.
Постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: