АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
02 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Кучевського П. В.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.
при секретарі: Сніжко О. А.
за участю: представника позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м Вінниці від 12 березня 2010 року, –
встановила:
В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна, набутого за час спільного проживання та визнання права власності на Ѕ частину вищевказаного майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачці на підставі ст. 121 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку, та просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2010 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2010 року – скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2010 року.
Однак колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, як таку, в якій не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, зазначену в заяві, а саме доказів щодо ціни позову, наявності спірного майна та придбання його за час шлюбу, крім того, позивачкою не було зазначено все майно, набуте за час шлюбу, оскільки в позові заявлено клопотання про витребування відповідних довідок в державних та органах місцевої влади. При цьому, суд першої інстанції посилався на норми ст.ст. 10, 27, 60, 131 ЦПК України, які встановлюють обов’язок сторони у справі довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та подання усіх наявних доказів для їх підтвердження.
Статтею 119 ЦПК України не встановлено обов’язку позивача при пред’явлені позову надавати докази, які підтверджують заявлені ним вимоги.
Відповідно до абз.4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явлені позову , залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Зокрема на стадії попереднього судового засідання суд з’ясовує якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин та встановлює строки їх подання, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів в порядку ст. 131 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_2 зазначила якими доказами можуть бути підтверджені її позовні вимоги та ціна позову, а також причини, з яких в неї виникли складнощі у їх безпосередньому наданні, разом з тим, зазначено відомості про майно, яке є предметом спору та щодо наявності якого позивачці відомо на час звернення до суду.
Оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали було неправильно застосовано норми процесуального права, ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2010 року підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 119, 293, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2010 року – скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/ П. В. Кучевський
Судді: /підписи/ В.В. Сопрун
Т.О. Денишенко
З оригіналом вірно: