Справа № 22ц-2711/2010 Головуючий у 1 інстанції – Лихошерст
Категорія - цивільна Доповідач -Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі: Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та забезпечення її виплати за 2008 рік,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнано бездіяльність Пенсійного фонду України в Щорському районі щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року протиправною; зобов’язано управління ПФУ в Щорському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп., а в частині позовних вимог щодо зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та забезпечити виплату допомоги за 2008 рік відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області просить скасувати постанову Щорського районного суду від 28 вересня 2009 року та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України не визначено видатки на виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, та не виділено на це відповідні кошти, і зміни до цього Закону також не вносилися, а тому, апелянт вважає, що дії управління у разі призначення та виплати позивачу такого підвищення до пенсії суперечили б нормам Конституції України та Бюджетного кодексу України. Апелянт вважає свої дії щодо відмови в проведенні підвищення пенсій дітям війни правомірними з причини відсутності у нього самого об’єкту спору - коштів Державного бюджету України, за рахунок яких слід було б провести виплати при виконанні судового рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, здійснення виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду суперечить вимогам чинного законодавства та призводить до нецільового використання коштів.
Також посилається на те, що згідно ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону, враховуючи також, що у даному випадку спір вівся не про визначення розміру пенсії позивачу згідно даного Закону, а про нарахування підвищення до пенсії згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Апелянт зазначає, що підвищення до пенсії позивачу в 2008 році виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, та згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року, тобто в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом по встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с. 4).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в 2008 році позивачу проведена виплата надбавки до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України „Про соціальний захист дітей війни” і прийшов до обґрунтованого висновку про зобов’язання відповідача здійснити відповідний перерахунок в межах строку позовної давності.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульовано правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситись зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет регулювання Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 пункт 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату надбавки позивачу за 2008 рік, правомірно керувався положеннями Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Також, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач виплачував позивачці пенсію за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в меншому розмірі, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме без урахування 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки ст. 113 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Також, не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась у розмірах, встановлених постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу.
Не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом доводи апеляційної скарги і щодо того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до даного закону, а не для визначення розміру підвищення до пенсії, оскільки відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватись виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області - відхилити.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :