копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 р. Справа № 2а-3288/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М.,
представників відповідача - Русіної І.В., Немцова В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Конотопського міжрайонного прокурора до Конотопської міської ради, третя особа - Благодійний фонд "Відень", про визнання неправомірною відмову в задоволенні протесту, скасування рішень ,-
В С Т А Н О В И В:
Конотопський міжрайонний прокурор (позивач) звернувся до суду позовом до Конотопської міської ради (відповідач, Конотопська МР), в якому просив визнати неправомірною відмову у задоволенні протесту Конотопського міжрайонного прокурора №3953 від 22.06.2009р. та скасувати як незаконні рішення 39 сесії четвертого скликання Конотопської МР від 24.02.2006р. та рішення 41 сесії п’ятого скликання Конотопської МР від 29.07.2009р. Свої вимоги мотивує тим, що рішення відповідача суперечать рішенню Конотопської МР від 24.02.2006 р. «Про порядок надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Конотоп», вимогам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1992р. №56-93 «Про місцеві податки і збори», ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», а тому підлягають скасуванню.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, оскаржувані рішення вважав законними та обґрунтованими, прийнятими згідно повноважень, наданих органу місцевого самоврядування Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того зазначив, що рішення Конотопської МР 39 сесії четвертого скликання Конотопської МР від 24.02.2006р. вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому вино не могло бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання. Крім іншого відповідач наполягав на пропущенні позивачем строку на звернення з позовом до суду (а.с.27-28,31-34,48-49, 55).
Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву (а.с.50), в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглядати у його відсутності.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у запереченнях (а.с.27-28,31-34,48-49,55), просили відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи – Благодійного фонду «Відень» (далі – третя особа, БФ «Відень»), в судове засідання не з’явився, надав суду заяву (а.с.69), в якій просив розглядати справу в його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши повноважних представників відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 24.02.2006 року на 39 сесії четвертого скликання Конотопською МР було прийнято рішення «Про надання в безоплатну оренду благодійному фонду «Відень» частини приміщень дошкільного навчального дитячого закладу №12 «Райдужний», яким відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було надано в оренду третій особі нежитлові приміщення в будівлі дошкільного навчального дитячого закладу №12 «Райдужний» загальною площею 355кв.м по вул. Б.Хмельницького,53 для реалізації благодійних проектів, спрямованих на підтримку та захист дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з малозабезпечених родин на термін до 31.12.2010р. та враховуючи, що БФ «Відень» є неприбутковою організацією, було вирішено звільнити його від орендної плати та плати за комунальні послуги (а.с.8).
На вищевказане рішення відповідача Конотопською міжрайонною прокуратурою був принесений протест №3953 від 22.06.2009 р. з вимогою про його скасування як незаконного (а.с.9-11) та встановлений термін виконання протесту – 10днів. Рішенням Конотопської МР 41 сесії п’ятого скликання від 29.07.2009р. даний протест був відхилений (а.с.6-7), про що позивач був повідомлений листом №1-09/1889 від 04.08.2009р. (а.с.12). Відмову у задоволенні протесту прокурор вважає неправомірною, а рішення - незаконними та просить їх скасувати.
Проте суд не може погодитись з такою позицією позивача та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Згідно ст. 25 вказаного Закону у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до ст. 140 Конституції України органи місцевого самоврядування наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Із змісту протесту №3953 від 22.06.2009 року (а.с.9-11) вбачається, що однією із підстав для визнання опротестованого рішення незаконним і його скасування, позивач також посилається на дану норму. Разом з тим, суд, погоджуючись з висновками відповідача (а.с.32), зазначає, що ст. 140 Конституції України прямо не встановлює вказаного вище права для органів місцевого самоврядування, - дана норма Конституції визначає саме поняття «місцеве самоврядування», як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Права та обов'язки відповідача, як органу місцевого самоврядування, встановлені відповідним Законом. В розрізі таких прав, Конотопський міжрайонний прокурор, зокрема, посилаючись на п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в тому числі, у протесті №3953 від 22.06.2009р., стверджує, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання, пов'язані з прийняттям рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах. Таке твердження дійсно є безспірним, оскільки ґрунтується на нормах Закону. В той же час дане положення не стосується спірних правовідносин, оскільки орендна плата та оплата комунальних послуг не відносяться ні до податків, ні до зборів в розумінні Закону України «Про систему оподаткування», норми ст. 15 якого, на думку позивача, Конотопською МР також були порушені під час винесення опротестованого рішення. Власне з тим, що дані платежі не відносяться до податків і зборів, позивач сам погоджується - як в протесті так і в адміністративному позові (а.с.4,10).
Крім того, прокурор з посиланням на ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає про обов'язок органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, таке посилання також не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог та правових підстав для принесення протесту, оскільки ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має назву «Статут територіальної громади села, селища, міста» і не містить наведених позивачем норм.
Обґрунтовуючи свою позицію та мотивуючи свій протест, прокурор зазначав, що посилання Конотопської МР на положення ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», при прийнятті рішення про звільнення БФ «Відень» від сплати за комунальні послуги, є безпідставним, оскільки жодна норма даної статті не передбачає звільнення орендарів від сплати за комунальні послуг. Разом з тим, суд відмічає, що приписи вказаної статті визначають виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад стосовно прийняття визначеного переліку рішень, але і не виключають можливість для Конотопської МР приймати й інші рішення, окрім зазначених в ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказаною статтею передбачено перелік найбільш важливих питань місцевого самоврядування, які мають вирішуватись виключно відповідною радою, а не будь-якими іншими органами місцевого самоврядування, при цьому згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Таким чином, повноваження Конотопської МР щодо прийняття рішень не вичерпуються переліком, наведеним в ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому позиція прокурора в цій частині судом вважається необґрунтованою та не приймається до уваги.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З системного аналізу вказаних норм слідує, що Конотопська МР наділена всіма повноваженнями власника щодо здійснення права власності стосовно об’єктів комунальної власності, в тому числі звільнення від сплати орендної плати та комунальних платежів.
Також варто зазначити, що згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р., № 7-рп/2009 «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому, зокрема, зазначено, що така позиція є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. При цьому ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.56-60,62,64), опротестоване рішення, яке носить ненормативно-правовий характер, фактично на сьогоднішній день є виконаним шляхом укладення договору оренди нежитлового приміщення Рег.№-ф2006/02-15 від 01.03.2006р. На підставі зазначеного договору БФ «Відень» набув право користувача нежитловими приміщеннями загальною площею 355кв.м у дошкільному навчальному закладі №12 «Райдужний» м. Конотоп, крім того, в подальшому Конотопська МР на своїх пленарних засіданнях приймала рішення щодо продовження строку оренди нерухомого майна, на підставі яких продовжувався строк дії договору оренди нерухомого майна Рег.№-ф2006/02-15 від 01.03.2006р.
Погоджуючись з висновками відповідача, суд також відмічає, що не можна вважати належним обґрунтування принесення протесту й посилання на невідповідність опротестованого рішення положенням рішення Конотопської МР «Про порядок надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Конотоп» від 24.02.2006р. Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Оскільки рішення Конотопської МР «Про порядок надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Конотоп» від 24.02.2006р. носить нормативно-правовий характер, воно не було чинним на момент опротестованого рішення відповідача, прийнятого в той же день - 24.02.2006р., а тому опротестоване рішення не могло і ґрунтуватись на рішенні «Про порядок надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Конотоп» від 24.02.2006р.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що протест позивача № 3953 від 22.06.2009 року не містить яке положення закону порушено відповідачем, в чому полягало порушення, як того вимагає ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», ті посилання на норми чинного законодавства та рішення Конотопської МР «Про порядок надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Конотоп» від 24.02.2006р., з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, не можуть бути належним обґрунтуванням принесення протесту, відповідач при винесенні рішення 39 сесії четвертого скликання Конотопської міської ради від 24.02.2006р. та рішення 41 сесії п’ятого скликання Конотопської міської ради від 29.07.2009р. діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, наданих йому, зокрема Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 19 Конституції України, на законних підставах відмовив у задоволенні вказаного протесту, діючи в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування» на виконання повноважень, з метою, з якою ці повноваження надані, рішення 41 сесії п’ятого скликання Конотопської міської ради від 29.07.2009р. фактично є формою волевиявлення колегіального органу, яким є міська рада, щодо відхилення протесту прокурора, прийняті рішення відповідають вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, варто зазначити, що згідно ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачаться з матеріалів справи (а.с.14), прокурор з таким позовом вже звертався до суду, однак ухвалою від 17.02.2010р., через повторну неявку представника позивача позов прокурора було залишено без розгляду. Дану ухвалу позивач отримав 26.02.2010р (а.с.13), проте повторно позивач до суду звернувся лише 18.03.2010року. (а.с.3), що свідчить про пропущення прокурором строку на звернення з позовом до суду, причини пропуску строку прокурором не наводились, докази не надавались, відповідач наполягав на пропущенні строку на звернення з позовом до суду (а.с.28).
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірною відмову у задоволенні протесту Конотопського міжрайонного прокурора № 3953 від 22.06.2009 р. та скасування як незаконних рішення 39 сесії четвертого скликання Конотопської МР від 24.02.2006р. та рішення 41 сесії п’ятого скликання Конотопської МР від 29.07.2009р., та вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.
На підставі ст. 94 КАС України вбачається необхідним судові витрати віднести на рахунок Держави.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Конотопського міжрайонного прокурора до Конотопської міської ради, третя особа - Благодійний фонд "Відень", про визнання неправомірною відмову у задоволенні протесту Конотопського міжрайонного прокурора №3953 від 22.06.2009 р. та скасування як незаконних рішення 39 сесії четвертого скликання Конотопської міської ради від 24.02.2006р. та рішення 41 сесії п’ятого скликання Конотопської міської ради від 29.07.2009р. –відмовити.
Судові витрати віднести на рахунокДержави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 16.07.2010року.