справа № 2-2276/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 липня 2010 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Матвієвської Г.В.,
за участю секретаря - Міняйло В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова провести з 12.01.2005 року по день прийняття рішення про перерахунок та виплату йому заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком та після здійснення відповідного перерахунку та виплати належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити в подальшому до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач всупереч діючому законодавству здійснює виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Він також неодноразово звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку.
До суду позивач подав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заперечень до позову не надав, причини неявки суду не повідомив.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу 12.01.2005 року була призначена пенсія як інваліду 3 групи 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у мінімальному розмірі, відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (щодо мінімального розміру пенсії інвалідам 3 групи в сумі 468,3 грн.) та постанови КМУ від 3.05.2007 року № 684 “Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення”(щодо щомісячної державної адресної допомоги до пенсії для інвалідів війни 3 групи, у яких розмір пенсії менший 833,18 грн.)
Проте, ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено що, позивач є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ.
При вирішенні спору необхідно виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір пенсії, виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановами КМУ від 27.12.2005 року № 1293 та постанови КМУ від 3.05.2007 року № 684.
Враховуючи направленість вимог позивача на захист його права на отримання пенсії у розмірі, встановленому ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при вирішенні спору суд вважає, необхідним керуватися ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV.
При цьому враховується, що частини третю і четверту статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено чотирма частинами нового змісту, згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, щодо нового розміру пенсій для інвалідів з числа осіб постраждалих 1 категорії.
Проте, вищезазначені зміни, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 6 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, відповідач протягом часу з моменту призначення пенсії позивачу з 12.01.2005 року до 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року діяв всупереч вимогам ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення та виплати позивачу пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необхідність прийняття по справі рішення на користь позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, визначених ч. 1 ст. 28 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з моменту призначення пенсії до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день прийняття судом рішення.
Крім того суд не має права зобов’язувати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому, а тому вирішує спір станом на день винесення рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 60, 88, 212 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 року по день винесення рішення.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.50, п.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, визначених ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 року по день винесення рішення.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ї групи інвалідності відповідно до ст.50,п.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 року по день винесення рішення.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Г.В. Матвієвська