Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.05.10Справа №2а-703/10/2770
м. Севастополь
10 год. 15 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхін С.А.;
при секретарі - Єньшиній Н.Б.,
за участю представників:
позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Довіреність від 17.06.2009 р., паспорт НОМЕР_3, виданий Сосновським РВ УМВС України в Черкаській області;
відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - Шульга Кристина Володимирівна, Довіреність № 7110/9/10-0 від 17.11.2009 р., службове посвідчення УСВ №055456;
третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольської міської Ради - Рачинська Вікторія Вікторівна, Довіреність № 03-15/640 від 19.02.2010 р, службове посвідчення №19 від 19.06.09р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Севастопольська міська Рада, про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю в розмірі 564567,66 грн. (з них основний платіж –376378,44 грн., штрафні (фінансові) санкції –188189,22 грн.).
23.04.2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги, надавши до суду письмову заяву, а саме просив –визнати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю в розмірі 564567,66 грн. (з них основний платіж –376378,44 грн., штрафні (фінансові) санкції –188189,22 грн.) –протиправним; податкове повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю в розмірі 564567,66 грн. (з них основний платіж –376378,44 грн., штрафні (фінансові) санкції –188189,22 грн.) –скасувати.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 р.№ 2145 договір оренди земельної ділянки від 30.03.2004 р. був розірваний за взаємною згодою сторін з 12.06.2007р., а земельна ділянка передана в оренду іншої особі ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” на підставі договору оренди укладеному 14.12.2007 р., згідно якому визначена заборгованість позивача по орендної платні за користування земельною ділянкою за договором № 59 від 30.03.2004р. в сумі 537915,00грн. та обов'язок зі сплати заборгованості позивача покладений на ТОВ “Севастополь-Інвестстрой”.
Тому позивач вважає визначення позивачу податковим органом податкового зобов’язання з орендної плати за землю та застосування штрафних (фінансових) санкцій безпідставним.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушені порядок проведення перевірок та порядок прийняття та направлення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок, тому рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р. підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду заперечення проти адміністративного позову, у яких вказав, що за результатами перевірки позивача складена довідка № 5/17-227/2/2223201053/К від 04.02.2009р., в якої зафіксовані порушення ст. 2 Закону України "Про плату за землю" та ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
Отже, як вважає відповідач, податкове повідомлення-рішення № 0004231720/0 від 12.03.2009 р. прийняте на підставі закону, в межах повноважень, наданих законом органам державної податкової служби, а том позов не підлягає задоволенню.
Також відповідач зазначає, що факт зобов’язання ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” сплатити за позивача заборгованості з орендної плати за землю, не підміняє суб’єкта сплати орендної плати за землю за договором оренди № 59 від 30.03.2004р. до дати його анулювання. Тобто платником орендної плати за землю за вказаним договором все одно залишається позивач.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, як у безпідставних та не заснованих на законі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надав до суду витребувані судом письмові докази, залишив розгляд справи на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Підпунктом 1.1. пункту 1 Наказу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 30.12.2008 р. № 341 "Про проведення документальних перевірок відповідно до плану-графіку перевірок у січні 2009 року", наказане начальнику відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Стріжак О.Л. забезпечити проведення документальних перевірок СГД –фізичних осіб згідно встановлених термінів (а.с. 148).
Згідно додатку 1 (а.с. 150) до Наказу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 30.12.2008 р. № 341 "Про проведення документальних перевірок відповідно до плану-графіку перевірок у січні 2009 року" (а.с. 148-149) Суб'єкт господарської діяльності –фізична особа ОСОБА_1 включений до переліку перевірок на січень 2009 р., та визначений період, що перевіряється: з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., і тривалість перевірки 10 днів.
Додатком 2 до Наказу ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 341 від 30.12.2008р. був затверджений склад робочої групи з перевірки ОСОБА_1, в яку був включений старший державний податковий ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя Самойленко В.В. (а.с. 151).
24.12.2008 р. на адресу позивача направлено поштовим відправленням повідомлення № 11799/10 про проведення планової виїзної перевірки з 08.01.2009 р. по 21.01.2009 р. (а.с. 144), яке повернуто на адресу ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя 27.01.2009 р. за закінченням терміну збереження (а.с. 145).
Зазначене повідомлення № 11799/10 про проведення планової виїзної перевірки з 08.01.2009 р. по 21.01.2009 р. було вручено особисто позивачу лише 15.01.2009 р., про що свідчить розписка позивача на направленні ( а.с. 139).
26.01.2009 р. позивачу вручено направлення № 12 на проведення перевірки від 26.01.2009 р., у якому визначений новий термін проведення перевірки: з 26.01.2009 по 06.02.2009 р. ( а.с. 140).
Телефонограмою від 27.01.2009р. № 169 ОСОБА_1 був запрошений до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на 04.02.2009 р. о 10:00 год. для ознайомлення з довідкою у частині перевірки дотримання вимог Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про плату за землю" (а.с. 99).
Проте, посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя був складений акт № 1 від 04.02.2009р. нез’явлення на ознайомлення з матеріалами перевірки та довідкою №5/17-227/2/2223201053/К від 04.02.2009 р. (а.с. 141).
Листом від 04.02.2009 р. вих. № 423/7/172 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на адресу ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя була надіслана вказана довідка, а також копія акту нез’явлення на ознайомлення з матеріалами перевірки (а.с. 142).
06.02.2009р. ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя складений акт за № 17/1720/2223201053 про результати планової виїзної документальної перевірки вимог податкового законодавства позивача.
В пункті 3.3 акту викладені відомості про результати дотримання позивачем законодавства про сплату орендної плати за землю (а.с. 52 –57).
06.02.2009р. листом № 1446/17-241/10 (а.с. 138) ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на адресу позивача був надісланий акт перевірки № 1720/2223201053 від 06.02.2009р., який згідно відмітки на поштовому повідомленні був повернутий 10.03.2009р. за закінченням терміну зберігання (а.с. 97 зворот, 98).
При цьому, акт перевірки № 1720/2223201053 від 06.02.2009р. отриманий позивачем лише 14.04.2009 р. для ознайомлення, що підтверджується розпискою позивача на листі ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя 06.02.2009 р. № 1446/17-241/10, (а.с. 138).
Листом від 10.02.2009 р. № 613/8/17-216 ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя запропонувала ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя розглянути питання щодо винесення податкового повідомлення-рішення позивачу з орендної плати за землю на підставі довідки № 5/17-227/2/2223201053/К від 04.02.2009 р. (а.с. 51, 143).
Листом від 12.03.2009 р. № 1147/8/17-216 (вх. № 910/7 від 17.03.2009 р.) ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя направила ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя копію поштового повідомлення про надіслання позивачу акту перевірки (а.с. 97).
За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12.03.2009р. про визначення податкового зобов’язання позивачу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 564 567,66 грн. (за основним платежем –376 378,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 188 189,22 грн.).
До матеріалів справи позивачем та відповідачем подані копії податкового повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12.03.2009 р., при огляді яких встановлено, що відповідачем оформлено декілька екземплярів той самого податкового повідомлення-рішення, які містять різни підстави для прийняття рішення.
Так копії податкового повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12.03.2009 р., що містіться в матеріалах справи (а.с. 11, 116, 117, 118) приймалось відповідачем на підставі довідки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 5/17-227/2/2223201053/К від 04.02.2009 р.
Проте копії податкового повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12.03.2009 р., що містіться в матеріалах справи (а.с. 50, 92) приймалось відповідачем на підставі акту перевірки ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 1720/2223201053 від 06.02.2009р.
Листом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 16.03.2009 р. № 1428/К/17-2 податкове повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12.03.2009 р., винесене на підставі довідки № 5/17-227/2/2223201053/К від 04.02.2009 р. надіслано поштовим відправленням на адресу позивача (а.с. 95).
Вказане поштове відправлення повернуте відповідачу 18.04.2009р. за закінченням терміну зберігання (а.с. 94).
Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя був складений акт від 22.04.2009р. № 2 про неможливість вручення позивачу податкового повідомлення-рішення від 12.03.2009р. № 0004321720/0 та розміщення його на дошці податкових повідомлень (а.с. 96).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Підпунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Статтями 111, 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення таких перевірок.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 р. № 326, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 р. за № 803/9402, затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами (далі –Порядок № 326 від 11.06.2004 р.).
Відповідно до п.п. 1.1. Порядку № 326 від 11.06.2004 р., цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" та Указу Президента України від 23 липня 1998 року N 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" для використання посадовими особами органів державної податкової служби при проведенні документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами.
У цьому Порядку термін "платник податків" вживається в значенні фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності (суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа).
Відповідно до п.п. 1.3., п.п. 1.4. Порядку № 326 від 11.06.2004 р., документальна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків проводиться за місцезнаходженням суб'єкта підприємництва та/або за місцем здійснення підприємницької діяльності, щодо якого проводиться така перевірка.
Органи державної податкової служби можуть також запрошувати платників податків для проведення перевірки до органу державної податкової служби. Документальна перевірка може проводитися у приміщенні податкового органу за бажанням платника податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються фізичним особам рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин, а також місцезнаходження проведення перевірки.
Підпунктом 1.4. Порядку № 326 від 11.06.2004 р. встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки складається акт документальної перевірки.
Порядком № 326 від 11.06.2004 р. встановлені вимоги до акту документальної перевірки та порядок його підписання, реєстрації та зберігання, зокрема.
Акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами органу державної податкової служби та інших контролюючих органів, які здійснювали перевірку, платником податків, а також, за їх наявності, відповідальними особами за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Після підписання акта перевірки посадовими особами один його примірник (з додатками) передається суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі, про що на останній сторінці всіх примірників акта робиться відповідна відмітка платника податків про його одержання з зазначенням прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.
При відмові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від підпису, що підтверджує вручення йому акта перевірки, робиться відповідний запис в акті та один примірник акта перевірки направляється платнику податків з поштовим повідомленням про одержання. До другого примірника акта, що зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату.
Другий примірник акта після реєстрації та прийняття за ним відповідного рішення передається до структурного підрозділу, у якому зберігається справа платника.
Відповідно до п. 6.1., п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі –Порядок № 253 від 21.06.2001 р.).
Відповідно до п.п. 3.2., 4.4, 4.5, 4.8, 4.9. Порядку № 253 від 21.06.2001 р., структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р").
Після складання в той самий день податкове повідомлення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для надсилання (вручення) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення, залишається його копія.
Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення залишається в податковому органі.
Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.
Дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення.
Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.
Таким чином, правовідносини, пов’язані з проведенням документальних перевірок платників податків - фізичних осіб та направлення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок, врегульовані нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
На підставі вищенаведених Законів Державною податковою адміністрацією України прийняти Наказ від 11.06.2004 р. № 326 та Наказ від 21.06.2001 р. № 253, які регламентують підстави, межи повноважень та спосіб, у якій зобов'язані діяти органи державної податкової служи України при проведенні, оформленні результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами та при направленні податкових повідомлень-рішень.
Тому, приписи Порядку № 326 від 11.06.2004 р. та Порядку № 253 від 21.06.2001 р. є обов’язковими для виконання усіма органами державної податкової служби України, у тому числі Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя.
Щодо застосування до зазначених правовідносин приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (далі –Порядок № 327 від 10.08.2005 р.), на якій посилається відповідач в обґрунтування правомірності проведення перевірки, складання довідки та прийняття податкового повідомлення рішення, необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до п.п. 1.1. Порядку № 327 від 10.08.2005 р., цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Аналізуючи зазначену норму суд надійшов до висновку, що Порядок № 327 від 10.08.2005 р. не може застосовуватися до правовідносин, пов’язаних з проведенням та оформленням результатів перевірки позивача, оскільки позивач є фізичною особою, а Порядок № 327 від 10.08.2005 р. затверджений ДПА України з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок виключно суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Тому посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на Порядок № 327 від 10.08.2005 р. є безпідставним та не може бути прийнято судом до уваги.
Як вбачається з письмових доказів наданих до матеріалів справи, перевірка позивача та направлення податкового повідомлення-рішення були здійснені з суттєвими порушеннями приписів Наказу від 11.06.2004 р. № 326 та Наказу від 21.06.2001 р. № 253, зокрема.
В порушення п.п. 1.3., п.п. 1.4. Порядку № 326 від 11.06.2004 р. перевірка позивача проводилася у двох органах державної податкової служби, в їх приміщеннях, а не за місцезнаходженням суб'єкта підприємництва. При цьому позивач для проведення перевірки до органів державної служби не запрошувався.
Жодною нормою Порядку № 326 від 11.06.2004 р. не передбачено складання органами державної податкової служби будь-яких довідок та довідок з окремих питань за результатами проведення документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб.
Таким чином, Порядком № 326 від 11.06.2004 р. визначено, що єдиним документом, який складається за результатами проведення документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, є виключно акт перевірки, та виключно за розглядом акту перевірки та при наявності порушень податкового законодавства передбачене можливість винесення податкових повідомлень-рішень.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач викликав позивача до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя для ознайомлення та підписання довідки, проте, посадовими особами відповідача був складений акт № 1 від 04.02.2009р. нез’явлення до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на ознайомлення з матеріалами перевірки.
При цьому 04.02.2009 р. зазначений акт разом довідкою № 5/17-227/2/2223201053/К надіслані до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя.
У матеріалах справи відсутні докази викликання позивача для ознайомлення та підписання акту перевірки.
Крім того, нормами Порядку № 326 від 11.06.2004 р. встановлений єдиний випадок направлення акту перевірки платнику податків поштою, зокрема виключно у разі відмови суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від підпису
Доказів відмови позивача від підписання акту перевірки відповідачем не надано, тому у податкового органу були відсутні підстави для направлення акту перевірки позивачу поштою.
Крім того, Наказом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 30.12.2008 р. № 341 "Про проведення документальних перевірок відповідно до плану-графіку перевірок у січні 2009 року", доручено проведення перевірки позивача відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя.
Наказом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 30.12.2008 р. № 341 не доручалось структурним підрозділам ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проводити перевірку позивача, а лише включений до складу робочої групи з проведення перевірки спеціаліст відповідача.
Тобто відділ контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя в розумінні п.п. 3.2. Порядку № 253 від 21.06.2001 р. є структурний підрозділом, якій повинен, у випадку здійснення розрахунку суми (донарахування суми) податкового зобов'язання, складати податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р").
В свою чергу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не є податковим органом, структурний підрозділ якого проводив перевірку, а тому відповідно до приписів Порядку № 253 від 21.06.2001 р., не є податковим органом якій мав право складати податкове повідомлення-рішення у разі донарахування суми податкового зобов’язання.
Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки позивача, оформлення результатів перевірки, та прийняття за результатами такої перевірки оскаржуємого податкового повідомлення-рішення.
Згідно преамбули Закону України "Про плату за землю", цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Стаття 15 Закону України "Про плату за землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 19.12.2006 р.) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
Главою 15 Земельного кодексу України визначені види права користування земельною ділянкою, до яких віднесено право оренди земельної ділянки (ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Статтею 528 Цивільного кодексу України, встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Частиною 1 статті 194 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні.
Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є свобода договору, тобто укладаючи договір оренди, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.
При цьому норма ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, на що на відносини, пов'язані з орендою землі поширюється земельне, цивільне, господарське та інше законодавство, відповідно до якого встановлено, що:
- об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є землекористувач –орендар;
- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є виключно договір оренди такої земельної ділянки;
- землекористувачі сплачують орендну плату з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
- строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, встановлені Законом України "Про плату за землю".
- розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, при обчисленні якої враховується індекси інфляції.
- річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
- договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, підставами для припинення якого є - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором або законом.
- у разі розірвання договору оренди землі зобов'язання сторін припиняються, з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
- у разі припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у разі розірвання договору оренди за згодою сторін, особа втрачає статус орендаря, та як наслідок втрачає статус суб’єкта плати за землю. При цьому, у такому випадку орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні орендаря у поточному році.
- виконання зобов’язання щодо сплати заборгованості з орендної плати може бути покладено на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Севастопольською міською радою та позивачем 12.01.2004р. укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,0818 га за адресою м. Севастополь пр. Генерала Острякова в районі будинку № 48 для будівництва і обслуговування торгового комплексу "Універсал", зареєстрований в 30.03.2004р. за № 59 (а.с. 119-126).
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Договору оренди земельної ділянки від 30.03.2004р. № 59 річна орендна платня за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 2,5% від грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Договору оренди земельної ділянки від 30.03.2004р. № 59 величина річної орендної плати складає:
а) на період будівництва: 2644938 грн. х 0,025 = 66123,45 грн.;
б) на подальший період: 13224688 грн. х 0,025 = 330617,2 грн.
При цьому грошова оцінка земельної ділянки для періоду будівництва береться до уваги не довше, ніж протягом двох років від дати прийому передачі земельної ділянки.
Згідно п. 2.2 ст. 2 Договору орендна платня за землю вноситься рівними частками щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 2.3 ст. 2 Договору, у разі порушення передбачених цим Договором термінів освоєння (забудови) орендованої земельної ділянки розмір річної орендної плати підлягає коригування шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2.
Відповідно до п.п. 2.6 Договору, розмір і величина орендної плати може змінюватися при укладенні договору на новий термін, а також при зменшенні або збільшенні розміру земельного податку.
При цьому, така зміна є можливістю, а не обов’язком сторін договору.
Крім того, зміна розміру орендної плати у разі внесення змін до Закону України “Про оренду землі” умовами Договору не передбачена.
Розділом 7 Договору встановлені підстави припинення, зокрема п.п. б) п. 7.1. Договору визначено, договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію у випадках розірвання договору оренди відповідно до розділу 8 даного договору або ст. 32 Закону України “Про оренду землі” в редакції від 02.10.2003 р.
Підпунктом 8.1. розділу 8 Договору встановлено, що договір оренди земельної ділянки може бути розірваний за взаємною згодою сторін.
30.01.2006 р. позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя надана податкова декларація за 2006 рік, згідно до якої нарахована орендна плата на 2007 рік згідно з договором оренди 66123,45 грн. (а.с. 131-132).
29.01.2007 р. позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя надана податкова декларація за 2007 рік, згідно до якої нарахована орендна плата на 2007 рік згідно з договором оренди 66123,45 грн. (а.с. 129-130).
Тобто позивач фактично виконав вимоги закону та договору щодо надання податкових декларацій та розрахунку суми орендної плати за землю.
Підпунктом до п.п. 8.1. договору оренди земельної ділянки від 30.03.2004 р. встановлено можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін (а.с. 124).
Позивач звернувся до Севастопольської міської Ради з нотаріально оформленою заявою від 20.02.2007 р., якою просів розірвати договір оренди земельної ділянки від 12.01.2004 р. та клопотав про передачу даної земельної ділянки ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” (а.с. 172-173).
Рішенням Севастопольської міської Ради № 2145 від 12.06.2007р. розірваний договір оренди землі від 30.03.2004 р., укладений між позивачем та Севастопольською міською Радою, з обопільною згодою сторін (п. 1 Рішення); земельна ділянка передана в оренду ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” (п. 2 Рішення); зобов’язане позивача надати до Севастопольського міського головного управляння земельних ресурсів договір оренди від 30.03.2004 р. для його анулювання датою реєстрації договору оренди землі з ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” (п. 3 Рішення); зобов’язане ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” до укладення договору оренди земельної ділянки погасити заборгованість позивача за договором оренди землі від 30.03.2004 р. (п.п. 4.3. п. 4 Рішення) (а.с. 19-20).
Рішенням Севастопольської міської Ради № 3530 від 12.12.2007 р., внесені зміни до Рішення Севастопольської міської Ради № 2145 від 12.06.2007р. (а.с. 21-22).
Підпункт п.п. 4.3. п. 4 Рішення № 2145 від 12.06.2007р. викладений у нової редакції, відповідно до якого: зобов’язане ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” протягом року з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки щоквартально рівними частками погасити заборгованість підприємця ОСОБА_1 з орендної плати за використання земельної ділянки за договором оренди від 30.03.2004 р. № 59 у розмірі 537915,00 грн., що складає 134478,75 грн. в квартал.
Підпункт п.п. 4.2. п. 4 Рішення № 2145 від 12.06.2007р. викладений у нової редакції, відповідно до якого: ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” зобов’язане протягом шістьох місяців з дня прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською Радою з обов’язковим включенням в договірні зобов’язання орендаря внесення орендної плати з дня прийняття даного рішення у розмірі орендної плати, встановленої договором оренди земельної ділянки.
14.12.2007р. ТОВ “Севастополь-Інвестстрой”, на виконання Рішень Севастопольської міської Ради від 12.12.2007 р. № 3530 та від 12.06.2007р. № 2145, укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,0818 га за адресою м. Севастополь пр. Генерала Острякова в районі будинку № 248 для будівництва та обслуговування торгового комплексу "Універсал", зареєстрований у Севастопольської міської філії ДП "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 23.01.2008р. під № 040866000006 (а.с. 23-32).
Підпунктами 10.2. та 10.3 Договору від 14.12.2007 р. встановлено, що орендар зобов’язується протягом одного року з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки щоквартально рівними частками погасити заборгованість підприємця ОСОБА_1 з орендної плати за використання земельної ділянки за договором оренди від 30.03.2004 р. № 59 у розмірі 537915,00 грн., що складає 134478,75 грн. в квартал.
Орендар зобов’язується вносить орендну плату з 12.06.2007 р. у розмірі орендної плати, встановленої даним договором оренди земельної ділянки.
Додатками до Договору від 14.12.2007 р. є розрахунок розміру орендної плати на 2007 рік (а.с. 174) та розрахунок розміру орендної плати на 2008 рік (а.с. 175).
Крім того, на виконання умов Договору від 14.12.2007 р. ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” протягом 2008 року погашена заборгованість позивача з орендної плати за використання земельної ділянки за договором оренди від 30.03.2004 р. № 59 у розмірі 537915,00 грн.
Зокрема сплачено за платіжним дорученням № 98 від 26.03.2008 р. на суму 134478,75 грн., за платіжним дорученням № 185 від 10.06.2008 р. на суму 134478,75 грн., за платіжним дорученням № 320 від 23.09.2008 р. на суму 134478,75 грн., за платіжним дорученням № 25 від 30.12.2008 р. на суму 134478,75 грн., що підтверджується обліковою карткою платника (а.с. 134, 134 зворот).
Представник ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя факт сплати заборгованості позивача Товариством з обмеженою відповідальністю “Севастополь-Інвестстрой” не заперечував та підтвердив надходження коштів в розмірі заборгованості на обліковій рахунок позивача.
Таким чином, станом на 12.06.2007 р., (тобто на дату ухвалення Рішення № 2145 від 12.06.2007р., зі змінами внесеними Рішенням Севастопольської міської Ради № 3530 від 12.12.2007 р.) заборгованість позивача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30.03.2004 р. склала 537915,00 грн.
Обов’язок погасити зазначену заборгованість протягом року з 23.01.2008р. покладений на третю особу - ТОВ “Севастополь-Інвестстрой”
Зобов'язання позивача зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30.03.2004 р. припинились з моменту досягнення домовленості сторін договору про розірвання договору 12.06.2007 р., (тобто за датою ухвалення Рішення № 2145 від 12.06.2007р., зі змінами внесеними Рішенням Севастопольської міської Ради № 3530 від 12.12.2007 р.).
Таким чином, позивач втратив статус орендаря, та як наслідок втратив статус суб’єкта плати за землю.
Доводи відповідача стосовно того, що факт зобов’язання ТОВ “Севастополь-Інвестстрой” сплатити за позивача заборгованість по орендної плати за землю, не підміняє суб’єкта сплати орендної плати за землю за договором оренди № 59 від 30.03.2004р. до дати його анулювання, не заслуговує уваги суду.
Законодавство, що регулює відносини, пов’язані з орендою землі, не визначає терміну "анулювання договору", та не ототожнює з терміном "розірвання договору", в іншому законодавстві термін "анулювання" застосовується в значенні "визнання недійсним".
Оскільки "розірвання договору" та "визнання недійсним договору" мають за собою різни правові наслідки, суд не може погодиться з думкою відповідача, що договір оренди № 59 від 30.03.2004р. розірваний (анульований) з 23.01.2008 року - з дати реєстрації Договору оренди землі від 14.12.2007 р. з ТОВ “Севастополь-Інвестстрой”.
Крім того, відповідач в порушення ст. 58 Конституції України, зокрема допустив зворотну дію Закону в часі.
Зокрема визначив податкове зобов’язання на підставі ст. 21 Закону України "Про плату за землю" зі змінами, внесеними п.7, п.8 розділу II Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-IV від 28.12.2007р.
При цьому, положення пунктів 7, 8 розділу II Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-IV від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Враховуючи наведене, відповідач протиправно, в порушення законодавства, визначив позивачу податкові зобов’язання з орендної плати за землю за період з 2007 року по 23.01.2008 р. у якому позивач вже втратив статус суб’єкта плати за землю.
Крім того, відповідачем не врахована сплата заборгованості позивача іншою особою - ТОВ “Севастополь-Інвестстрой”, а також не враховано, що відповідно п. 10.3 Договору від 14.12.2007 р. ТОВ "Севастополь-Інвестстрой" зобов’язане вносить орендну плату з 12.06.2007 р.
Статтею 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя та її посадові і службові особи зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказів правомірності дій відповідача щодо визначення суми податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю, проведення перевірки позивача, оформлення результатів перевірки довідкою, та прийняття на підставі довідки оскаржуємого податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно, в супереч та за межами повноважень, що передбачені Конституцією та Законами України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12 березня 2009 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю в розмірі 376378,44 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 188189,22 грн.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12 березня 2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання по сплаті орендної плати за землю в розмірі 376378,44 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 188189,22 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складено та підписано 01.06.2010 р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0004321720/0 від 12 березня 2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за землю в розмірі 564567,66 грн. (з них основний платіж - 376378,44 грн., штрафні (фінансові) санкції - 188189,22 грн.) протиправним.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі у м. Севастополя № 0004321720/0 від 12 березня 2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за землю в розмірі 564567,66 грн. (з них основний платіж - 376378,44 грн., штрафні (фінансові) санкції - 188189,22 грн.) скасувати.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя підпис С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя < підпис > С.А. Водяхін