ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-2222/10/2370
19.07.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю:
позивача –не з’явився,
представника відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправними дій та скасування постанови,
встановив:
Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано позов про визнання протиправними дій Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо винесення постанови від 13.02.2009 року № 388 та її скасування.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що питання про накладення штрафу розглядалось без його участі та без повідомлення про розгляд вказаного питання; при накладенні штрафу відповідач не врахував обставини, що пом’якшують відповідальність; позивач є платником єдиного податку, не веде обов’язковий облік доходів і витрат, а тому граничний розмір відповідальності може бути лише в розмірі 170 грн.
16.07.2010р. позивач подав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що оскаржувана постанова не суперечить нормам чинного законодавства та прийнята без перевищення встановленої компетенції.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідач, як фізична особа –підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради, є платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Судом встановлено, що 12.02.2009р. посадовими особами Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів проведена перевірка дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів, в ході якої встановлено, що позивач здійснює реалізацію товарів непродовольчої групи з порушенням ДСТУ 4142, ГОСТ 28371 щодо наявності маркування, країни виробника, дати виготовлення, документів щодо якості та безпеки.
За результатами перевірки складено акт про порушення позивачем вимог ст. ст. 7, 14 Закону України “Про захист прав споживачів”, п. п. 17, 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 16.06.2006р.
На підставі зазначеного акту відповідачем складено обов’язковий до виконання припис про усунення виявлених під час проведення перевірки порушень та про виконання припису зобов’язано позивача письмово повідомити Київське обласне управління у справах захисту прав споживачів.
25 лютого 2009 року за № 388 Київським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів прийнята постанова про застосування до позивача штрафу в розмірі 3 667 грн. 50 коп. за реалізацію товарів непродовольчої групи з порушенням вимог нормативних документів щодо їх якості та маркування.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України “Про захист прав споживачів” (далі –Закон № 1023-XII).
Пунктами 1) –4) стаття 4 Закону № 1023-XII передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Згідно п. 2) ч. 1 ст. 23 Закону № 1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язків облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що в обґрунтування вимог про скасування постанови позивач зазначає лише ті обставини, що його не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, а також сам розмір застосованого штрафу.
Порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з суб’єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначений Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177 (далі –Положення).
Абзацом 2 пункту 4 Положення передбачено, що питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи, позивача було належним чином повідомлено про розгляд 25.02.1009р. справи про накладення штрафу, про що свідчить відповідне повідомлення від 12.02.2009р., яке отримане працівником позивача ОСОБА_2 Клопотань про відкладення розгляду сказаної справи позивач не подавав.
Пунктом 5 Положення передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб’єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.
Постанова № 388 від 25.02.2009р. про накладення на позивача штрафу надіслана останньому рекомендованим листом за вихідним реєстраційним номером 634 від 26.02.2009р.
Щодо неведення обов’язкового обліку доходів і витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993р. № 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64.
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269.
Таким чином, з аналізу вищевикладених положень слідує, що фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності мають вести книгу обліку доходів і витрат.
За вказаних обставин, зважаючи на вимоги ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 26.07.2010р.
Суддя В.О. Гаврилюк