ПОСТАНОВА
№ 2а-1919/10/2370
30.06.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Левчук А. С.,
за участю представників:
позивача –Литвин Н. В.,
відповідачів –Авраменко Є. В.,
третьої особи –Мельника М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства “Черкаси-Фарма” до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – публічне акціонерне товариство “Альфа-банк”, про визнання неправомірними дій, виключення майна з опису,
встановив:
Дочірнім підприємством “Черкаси-Фарма” подано позов про визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також про виключення нерухомого майна, а саме: будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м., з опису.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ним подано позовну заяву до господарського суду міста Києва про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого було відкрите виконавче провадження. Остаточного рішення по справі немає, проте, незважаючи на зазначене, відділом державної виконавчої служби головного управління юстиції в Черкаській області 30.11.2009р. складено акт опису й арешту майна.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі в запереченнях на позовну заяву проти позовних вимог заперечили повністю, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, зазначивши при цьому про те, що позивач звернувся з вказаним позовом до неналежного відповідача, оскільки орган державної виконавчої служби не може бути відповідачем у спорі щодо виключення майна з акту опису та арешту; постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. було відмовлено позивачу в задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не порушено вимоги чинного законодавства, оскільки дії вчинялись в межах та у спосіб, визначеними Законом України “Про виконавче провадження”; державний виконавець не може бути зобов’язаний вчинити дії, які суперечать нормам Закону України “Про виконавче провадження”.
Представник відповідачів в судовому засіданні додатково до письмових заперечень зазначив, що виконання виконавчого напису нотаріуса здійснюється відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області лише складав акт опису й арешту майна за відповідним дорученням відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки майно знаходиться в м. Черкаси.
Представник третьої особи в судовому засіданні повністю підтримав заперечення відповідачів та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 18.03.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1639, про звернення стягнення на нежитлові будівлі а саме: будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м., що належать на праві власності дочірньому підприємству “Черкаси-Фарма”.
Зазначене майно на підставі договору іпотеки № 367/07, посвідченого 22.06.2007р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 5774 (додаткова угода до договору іпотеки № 367/07 посвідчена 23.11.2007р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 9782, договір про внесення змін до договору іпотеки № 367/07 посвідчений 27.10.2008р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6894) передане в іпотеку закритому акціонерному товариству “Альфа-банк” (правонаступник –публічне акціонерне товариство “Альфа-банк”).
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, а саме: будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30 нотаріус запропонував задовольнити вимоги закритого акціонерного товариства “Альфа-банк” у розмірі 1 865 892 (один мільйон вісімсот шістдесят п’ять тисяч вісімсот дев’яносто два) долари США 78 центів.
20.07.2009р. на виконання зазначеного виконавчого напису державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику –дочірньому підприємству “Черкаси-Фарма”, добровільно виконати виконавчий документ в семиденний строк з дня отримання вказаної постанови.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали 11.09.2009р. господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву дочірнього підприємства “Черкаси-Фарма” до закритого акціонерного товариства “Альфа-банк” про визнання вчинених нотаріальних дій неправомірними, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до розгляду та порушено провадження у справі.
27.11.2009р. дочірнє підприємство “Черкаси-Фарма” направило до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листа за № 210/11 в якому просило зупинити виконавче провадження до вирішення вищевказаної справи по суті, оскільки рішення у цій справі суттєво вплине на виконання напису нотаріуса. Зазначений лист надісланий на адресу Департаменту 27.11.2009р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскальних чеків поштового відділення.
30.11.2009р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Черкаській області на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. 18.03.2009р. та зареєстрованого в реєстрі за № 1639, складено акт опису й арешту майна, що належить дочірньому підприємству “Черкаси-Фарма”, а саме: будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
Закон, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України “Про виконавче провадження” (далі –Закон № 606-XIV).
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у вказаному Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 606-XIV передбачено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
Суд зазначає, що предметом примусового виконання виконавчого документа є звернення стягнення на майно боржника –про предмета іпотеки.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Законом № 606-XIV. Окремі особливості правового регулювання звернення стягнення на предмет іпотеки визначені Законами України від 5 червня 2003 року № 898-IV “Про іпотеку” (далі –Закон № 898-IV) і від 19 червня 2003 року № 979-IV “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” (далі –Закон № 979-IV).
Відповідно до ст. 52 Закону № 606-XIV стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача –заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону № 898-IV.
Згідно ст. 7 Закону № 979-IV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону № 606-XIV, з урахуванням вимог, установлених Законом № 898-IV.
Згідно із ст. 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом № 606-XIV, з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до положень ст. 621 Закону № 606-XIV звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.
Статтею 87 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до статті 50 вказаного Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження було подано до господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання вчинених нотаріальних дій неправомірними, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тобто позивачем оскаржувався виконавчий документ на підставі якого було відкрите виконавче провадження.
Статтями 32, 34, 35 Закону № 606-XIV передбачені, відповідно, відкладення провадження виконавчих дій, обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження, а також право державного виконавця зупинити виконавче провадження.
На думку суду, подання боржником в процесі примусового виконання виконавчого документа позову до суду про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обставиною, яка перешкоджає провадженню виконавчих дій. А тому в такому разі державний виконавець мав зупинити виконавче провадження до вирішення спору по суті.
Як зазначалось вище, станом на день складення акту опису й арешту, а саме 30.11.2009р. відповідного рішення суду щодо визнання вчинених нотаріальних дій неправомірними, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не було. Таким чином посилання відповідачів на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р., якою було відмовлено позивачу в задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованим.
Таким чином, суд зазначає, що у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Черкаській області станом на 30.11.2009р. не було підстав для складання акту опису й арешту майна, а саме: будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м., що належать позивачу на праві власності.
Щодо посилання відповідачів на статтю 59 Закону України “При виконавче провадження” слід зазначити, що згідно частини першої цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
В даному випадку спір стосується визнання неправомірними дій та виключення майна, яке належить позивачу на праві власності, з акту опису й арешту.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірними.
Виключити нерухоме майно, що належить дочірньому підприємству “Черкаси-Фарма”, а саме: будівлю 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, загальною площею 7 639,9 кв. м., з акта опису й арешту.
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства “Черкаси-Фарма” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30, ідентифікаційний код 30200532) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 08.07.2010р.
Суддя В.О. Гаврилюк