ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-2058/10/2370
11.06.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю представників:
позивача –Дорош М. Г.,
відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до дочірнього підприємства “Ірдиньагроторф” державного підприємства “Київторф” про стягнення податкового боргу,
встановив:
Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області подано позов про стягнення з дочірнього підприємства “Ірдиньагроторф” державного підприємства “Київторф” податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 3 400 грн.
Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Дочірнє підприємство “Ірдиньагроторф” державного підприємства “Київторф” як суб’єкт господарювання –юридична особа, ідентифікаційний код 32506827, зареєстрований Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.04.2003р., взятий на облік в органах державної податкової служби 12.05.2003р. як платник податків.
Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України, визнається суб’єктом господарювання та зобов’язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів.
Крім того, обов’язок платника податків і зборів (обов’язкових платежів) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) передбачений пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”.
Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2, пункту 16.4. статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є з числа резидентів - суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду; платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону; при цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон № 2181-ІІІ).
Відповідно до пункту 1.11 статті 1, підпункту “б” частини 1, частини 2 підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу); податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Пунктом 3 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Актами перевірок № 323/15-079 від 13.05.2008р., № 457/15-079 від 03.09.2008р., № 103/15-079 від 05.02.2009р., № 425/15-079 від 21.05.2009р., № 711/15-079 від 18.11.2009р. встановлено неподання відповідачем податкових декларацій, відповідно, починаючи з одинадцяти місяців 2005 року по перший квартал 2008 року включно, за перше півріччя 2008 року, за третій квартал та одинадцять місяців 2008 року, за 2008 рік та перший квартал 2009 року, за перше півріччя та третій квартал 2009 року.
Підпунктом “а” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4, підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
На підставі зазначених актів позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13.05.2008р. № 0003161500/0, від 03.09.2008р. № 0006581500/0, від 09.02.2009р. № 0002111500/0, від 26.05.2009р. № 0005221500/0, від 23.11.2009р. № 0013881500/0 про визначення відповідачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 3 400 грн.
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2., частини 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту; у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” –“в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Позивачем згідно вимог статті 6 Закону № 2181-ІІІ відповідачу надсилались вищевказані податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги, за відповідною адресою, з яких вручені були лише податкові повідомлення-рішення від 13.05.2008р. № 0003161500/0 та від 09.02.2009р. № 0002111500/0, інші повернуті відділенням поштового зв’язку, та були розміщені на дошці податкових оголошень згідно вимог підпункту 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 вказаного Закону про що свідчать відповідні акти.
Дані про апеляційне узгодження податкових зобов’язань, визначених вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.
Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства “Ірдиньагроторф” державного підприємства “Київторф” (19630, Черкаська область, Черкаський район, смт. Ірдинь, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 32506827) в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області (18000, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) податковий борг в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 16.06.2010р.
Суддя В.О. Гаврилюк