ПОСТАНОВА

                                                                                             № 2а-1449/10/2370

11.06.2010 р.                                                                                м. Черкаси  

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання –Хоменко О. О.,

за участю:

позивача –не з’явився,

представника відповідачів –Бутили В. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Золотоніського міськрайонного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про поновлення на посаді,

встановив:

ОСОБА_2 подано позов до Золотоніського міськрайонного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про поновлення його на попередній посаді - дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Золотоніського міськрайонного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2008р., визнано нечинним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 15.03.2004р. № 41 о/с щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, вказані рішення набрали законної сили та ніким не оскаржувались. З листопада 2008 року позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням поновити його на попередній посаді у зв’язку із скасуванням наказу про звільнення, проте отримував листи-відповіді, в яких зазначалось що це питання буде вирішено відповідно чинного законодавства. 22.07.2009р. позивач звернувся з повторним листом до МВС України з проханням повідомити, коли будуть виконані вищевказані рішення судів, проте відповіді не отримав, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

В судових засіданнях 30.04.2010р., 21.05.2010р. та 27.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав щодо непоновлення його на посаді саме 22.07.2009р.

В судове засідання 11.05.2010р. позивач чи його представник не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В запереченнях на адміністративний позов Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та присутній в судовому засіданні його представник проти вимог заперечили та просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що при винесенні судових рішень, на які посилається позивач, суди посилались на положення Кодексу законів про працю України; в рапорті позивач просив його звільнити зі служби на пенсію у зв’язку з досягненням вислуги років, також просив розглянути рапорт без його участі; Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не містить підстав для звільнення, які зазначені позивачем, а тому орган внутрішніх справ правильно звільнив його зі служби за власним бажанням; питання про поновлення позивача на службі при винесенні рішень позивачем не ставилось.

Крім того, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки, не погоджуючись з його звільненням, звернувся з позовом через шість років після звільнення.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював в органах внутрішніх справ і 19.02.2004р. подав до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області рапорт в якому просив у зв’язку із досягненням вислуги років звільнити його з органів внутрішніх справ на пенсію, крім того питання про звільнення просив розглянути без його присутності.

15 березня 2004 року Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області виданий наказ № 41 о/с по Золотоніському МРВ УМВС, згідно якого майора міліції ОСОБА_2 –дільничного інспектора міліції ВДІМ Золотоніського МРВ УМВС, звільнено з 15 березня 2004 року з органів внутрішніх справ в запас ЗС України з постановкою на військовий облік за п. 64 “ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, сплативши йому грошову компенсацію за дев’ять днів невикористаної відпустки в 2004 році.

Не погоджуючись з даним наказом, ОСОБА_2 подав до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області позов про визнання нечинним та скасування цього наказу, а також про стягнення грошової допомоги при звільненні.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2008р., вказаний позов задоволений частково: визнаний нечинним та скасований наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 41 о/с від 15 березня 2004 року щодо звільнення ОСОБА_2.

Судовими рішеннями встановлено, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, розглядаючи питання про можливість звільнення позивача з органів внутрішніх справ за його проханням та встановивши відсутність правової підстави для звільнення, вказаної самим заявником, не мало підстав самостійно застосовувати ту норму Положення, яка не відповідає волевиявленню громадянина, окрім випадків примусового звільнення.

Крім того, судами по даній справі встановлено, що встановлення дійсної підстави звільнення не є межами заявлених позовних вимог, позивач та його представник не ставлять перед судом питання про зміну формулювання підстав звільнення. Також встановлено, що про невідповідність підстави звільнення, зазначеної в спірному наказі, зазначеній підставі в рапорті, позивачу стало відомо під час розгляду справи в порядку ЦПК України в червні 2006 року.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про міліцію” порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Згідно п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 (Положення № 114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов’язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов’язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до ч. 1 п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спору про визнання нечинним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 41 о/с від 15 березня 2004 року щодо звільнення ОСОБА_2, питання щодо поновлення останнього на посаді, яку він займав до дати звільнення, не ставилось, обставини справи щодо поновлення його на посаді судами не досліджувались та не встановлювались. В даному випадку суд приходить до висновку, що позивач об’єктивно не бажав бути поновленим на попередній посаді при розгляді справи про скасування наказу про звільнення.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами.

У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Норми положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не регулюють питання та строки звернення до суду з приводу проходження, переміщення, звільнення осіб з органів внутрішніх справ, а тому в даному випадку слід керуватись строками звернення до суду, визначеними частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. При цьому слід зазначити, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на адміністративний позов Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та присутній в судовому засіданні його представник наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що рішеннями у справі про визнання нечинним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 41 о/с від 15 березня 2004 року щодо звільнення ОСОБА_2, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, встановлено, що про невідповідність підстави звільнення, зазначеної в спірному наказі, зазначеній підставі в рапорті, позивачу стало відомо під час розгляду справи в порядку ЦПК України в червні 2006 року. Зазначений факт позивачем не оспорювався.

Таким чином, суд вважає, що позивач об’єктивно дізнався про порушення свого права в червні 2006 року, а позов про поновлення на посаді поданий ним в квітні 2010 року, тобто з пропуском встановленого строку.

За вказаних обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2010р.

Суддя                                                                                                    В.О. Гаврилюк