ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-3011/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Задерей І.В.
за участю представника позивача : Бойка С.В.
у відсутність відповідача < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 250 грн. 68 коп.
ВСТАНОВИВ :
Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 податкового боргу по єдиному податку в розмірі 250 грн. 68 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати єдиного податку і яка станом на день звернення з позовом складає 250 грн. 68 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач в судове засідання не з»явився, проте, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначивши, що позов визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 зареєстрований Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична особа –підприємець 25.02.2005 року (а.с. 5) та 4.03.2005р. року взятий на облік платників податків в Вінницькій МДПІ (довідка за № 730) (а.с. 6).
16.12.2008 року відповідачем до податкового органу була подана заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності за №8890/4 на підставі чого останній перейшов на спрощену систему оподаткування за видом діяльності “пасажирські перевезення (таксі)” із розміром податку в сумі 120 грн.(а.с. 10)
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі - Указ) відповідачу було видано свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Відповідно до пункту 2 Указу ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва —фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно до рішення 24 сесії 5 скликання Вінницької районної ради від 18.11.2008 року ставка єдиного податку за легкові автомобілі та мікроавтобуси, які працюють в режимі таксі становить 120 грн. (а.с. 7).
Згідно частини 2 Указу суб’єкт підприємницької діяльності —фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Станом на 8 липня 2010 року відповідач не сплатив єдиний податок у розмірі 250,68 грн., внаслідок чого виник податковий борг в зазначеній сумі, що стверджується витягом облікової картки платника (а.с. 9-13).
Податковим боргом в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” /далі Закон №2181/ є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що заява базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси, а відтак позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) в доход місцевого бюджету Горбанівської сільської ради 250 грн. (двісті п"ядтесят грн.) 68 коп. заборгованості по єдиному податку за рахунок активів.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 30.07.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
30.07.2010