Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 р. справа № 2а-16641/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандичева Д.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції
про визнання бездіяльності неправомірної, зобов’язання вчинити певні дії,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, за довір. від 18.05.2010р.,
від відповідача: Гайчуковій Ю.С., за довір. 15.07.2010р.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 заявлено позов до Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірної. (з урахуванням уточнень позовних вимог).
В обґрунтування позову позивач вказав, що у лютому 2009 року ним було здано на виконання Микитівському відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції виконавчий лист за № 2-а-116/08 від 29 січня 2009 року, виданий Микитівським районним судом міста Горлівки по примусовому стягненню з Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради недоотриманої суми допомоги до п’ятого травня за 2008 рік у сумі 3448 грн.
Відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV не проведено усіх можливих виконавчих дій по виконанню судового рішення внаслідок допущеної бездіяльності та неотримання позивачем через це присуджених грошей не тільки у шестимісячний термін з дня винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, встановлений ст. 25 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, а й до цього часу.
Просив визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, що виражається в невиконанні рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від 28 жовтня 2008 року про стягнення з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради сум недоплаченої грошової допомоги, стягнути з відповідачів належну суму заборгованості з виплати грошової допомоги.
Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просив визнати бездіяльність неправомірною та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях на позов. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998року № 202/98-ВР та Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.
Згідно положень частини першої статті 20 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Поряд з цим, статтею 201 цього Закону визначено виконавчі провадження, підвідомчі відділу та підрозділу примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби.
Зокрема, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є органи державної влади, а на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції - рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України «Про виконавчу службу», зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV - використовувати надані йому права у точній відповідності до Закону.
В силу ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області від 05 березня 2009 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-116 від 29 січня 2009 року, що виданий Микитівським районним судом міста Горлівки, про стягнення з Микитівського Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 3448 грн.
Виконавчі документи про стягнення з Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради не підвідомчі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, 10 квітня 2009 року актом прийому – передачі зазначені виконавчі документи було передано до Микитівського відділу ДВС Горлівського міського управління юстиції.
Постановою Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції від 22 квітня 2009 року прийняте до виконання виконавче провадження.
Статтею 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У відповідності до вимог частини 2 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV визначено, що Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Судом встановлено, що вищезазначені документи знаходяться на виконанні у Микитівському відділі Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, та на час розгляду справи суми заборгованості не стягнуті на користь позивача. Зазначений факт не заперечується та не спростовується сторонами, тому у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих даних та добровільності їх визнання, у зв’язку з цим на підставі частини 3 статті 72 КАС України суд вважає, що зазначений факт не підлягає доказуванню.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Відповідачем було надано в якості доказів по справі Постанову про арешт коштів боржника від 02.09.2009 року щодо накладання арешту на кошти РУ ПСЗН Горлівської міської Ради у Микитівському районі м. Горлівка, подання Микитівського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції від 26.11.2009р., від 01.08.2009р. на адресу Микитівського районного суду м. Горлівка щодо накладання арешту грошових коштів. Судом не приймаються такі дії, як виконані своєчасно та належним чином.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не здійснені заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа, які передбачені Законом, а також неприйнятті заходів примусового виконання рішення, оскільки виконавче провадження ВП №11815685 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-116 від 29 січня 2009 року перебуває у провадженні даних органів поза встановлений Законом шестимісячний термін, а тому факт бездіяльності відповідачів є доведеним.
Відповідно до приписів частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 статті 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що Микитівським відділом Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції не доведено правомірність бездіяльності державних виконавців щодо виконання виконавчого листа Микитівського районного суду міста Горлівки про стягнення заборгованості з Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 у порядку та у строки визначені ЗУ «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірної задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-116 від 29 січня 2009 року, що виданий Микитівським судом міста Горлівки, про стягнення з Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради недоотриманої суми щорічної допомоги за 2008 рік у розмірі 3448 грн. на користь ОСОБА_1
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 липня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 липня 2010 року.
Суддя Мандичев Д. В.