Справа 2-975/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Біляївський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді Крачкової С.В.

при секретарі Дигуляр А.С.

за участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності і за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дійсною усну угоду купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1

При цьому посилається на те, що 5 вересня 2003 року він домовився з відповідачкою про продаж йому вказаного будинку за 7500 грн., що еквівалентно 1500 доларів США, між ними були також узгоджені інші умови договору щодо передачі майна, нотаріальне посвідчення договору та інше, але відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору, хоча одержала всі гроші.

В подальшому позивач звернувся з додатковою позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного будинку, укладеного між ними 23 лютого 2003 року посилаючись на те, що цим договором порушені його права як першого покупця.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на позові. При цьому пояснила, що 5 вересня 2003 року ОСОБА_3 домовився з відповідачкою про купівлю житлового будинку в АДРЕСА_1, передав їй 7500 грн., а вона зобов’язалась після одержання правовстановлюючих документів укласти договір нотаріально. Але письмово домовленість між ними оформлено не було, умови та терміни укладення угоди письмово не зафіксовані, розписки про одержання грошей не має. Вважаючи, що ОСОБА_3 виконав зі своєї сторони умови домовленості просить визнати дійсним договір купівлі-продажу спірного будинку між ним та відповідачкою, а в зв’язку з цим визнати недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цього ж будинку.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 ~ ОСОБА_2 позов не визнала. При цьому пояснила, що між позивачем та ОСОБА_4 дійсно була домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 за 7500 грн., але позивач вручив тільки 3500 грн. в рахунок оплати за будинок, протягом року повністю не розрахувався, а тому договір купівлі-продажу не було оформлено нотаріально. 23.02.2009 року державним нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу цього будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який є чинним, не суперечить чинному законодавству, а тому не має підстав для визнання його не дійсним.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов не визнав і пояснив, що угода між ним та ОСОБА_4 про купівлю-продаж житлового будинку посвідчена нотаріально, він фактично володіє спірним будинком. Йому відомо, що ОСОБА_4 не продала будинок ОСОБА_3, так як він з нею повністю не розрахувався, а аванс в сумі 3500 грн. відмовився одержати від неї.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили ту обставину, що відповідачка одержала всю суму грошей - 7500 грн. в рахунок оплати за житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, з яких 800 грн. їй вручив особисто позивач, а 6700 грн. вона одержала від ОСОБА_7 (тещі позивача). При цьому письмово передача грошей оформлена не була.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позови ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому ст. 658 вказаного Кодексу встановлено, що право продажу товару належить власникові товару.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно домовився 5.09.03 року з ОСОБА_4 про купівлю-продаж житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, але на той час ОСОБА_4 вказаний будинок не належав на праві власності, так як свідоцтво про право власності було видано відповідачці Мирненською сільською радою тільки 25.12.2008 року (а.с. 24), тобто на той час відповідачка не мала права на продаж спірного будинку, а позивач не впевнився в тому, що будинок належить ОСОБА_4

Відповідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а у разі недодержання сторонами вказаних вимог такий договір є нікчемний (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Ці вимоги чинного законодавства позивачем та ОСОБА_4 не були виконані. Більш того, позивач не надав суду ніяких письмових доказів, які б свідчили про досягнення ними домовленості про купівлю-продаж спірного будинку, суттєві умови договору та про передачу грошей, а тому посилання ОСОБА_3 на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і підлягає державній реєстрації.

В судовому засіданні було встановлено, що 23.02.2009 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив житловий будинок без надвірних споруд АДРЕСА_1 Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.02.09 року (а.с. 24-25), а тому підстав для визнання його недійсним суд не знаходить.

Враховуючи викладене суд не знаходить законних підстав для задоволення позовів ОСОБА_3.

Керуючись ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, ст. ч. 4 ст. 203, ст. 208-210,626,638,639,655-658 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності і в позові до неї ж та до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку відмовити.

На рішення суду може бути подана заява про його оскарження протягом 10 діб і апеляційна скарга протязі 20 діб до Одеського апеляційного суду з дня подачі вказаної заяви через Біляївський районний суд.