Справа №2а-10104/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді Іщук І.П.
з секретарем Деменчуком О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду та просить стягнути на його користь з відповідача невиплачені кошти, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2002 року по 31.03.2009 року в сумі 55135,19 грн., мотивуючи тим, що компенсації та доплати виплачувались йому не в розмірах, встановлених Законом, а згідно Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав.
Позивач в судове засідання не з’явився, але просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 в період з 01.01.2002 року по 31.03.2009 року проходив військову службу у військовій частині 1495, що підтверджується довідкою №177 від 17.06.2009 року, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, постійно проживає в с.Кирдани Овруцького району, що підтверджується копіями посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, паспорта громадянина України серії НОМЕР_2
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на відповідні доплати, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах, а зокрема ст. 39 - в сумі 10,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на час виникнення правовідносин були передбачені слідуючи виплати:
-ст. 39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.
Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема:
- для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. крб. (10,50 грн. за гр. реф.).
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія ст. 39 Закону в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України. Відповідно до ст. 73 Закону України „Про Конституційний суд України" та п. 3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п. 30 ст. 71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року по червень 2007 року.
Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст. ст. 37,39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими було виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішення Конституційного суду України №10-рп в 22.05.2008 року. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за 2008 рік підлягають задоволенню тільки з травня.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.1993 року, м. Овруч відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р. - 140 грн.; з 01.07.2002 р. по 01.01.2003 р. - 165 грн.; з 01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. - 185 грн.; з 01.12.2003 р. по 01.09.2004 р. - 205 грн.; з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р. - 237 грн.; з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. - 262 грн.; з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. - 290 грн.; з 01.07.2005 р. по 01.09.2005 р. - 310 грн.; з 01.09.2005 р. по 01.01.2006 р. - 332 грн.; з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. - 350 грн.; з 01.07.2006 р. по 01.12.2006 р. - 375 грн.; з 01.12.2006 р. по 01.01.2007 р. - 400 грн.; з 01.01.2007 р. по 01.07.2007 р.- 420 грн.;з 01.07.2007 р. по 1.10.2007 р. - 440 грн.;з 01.10.2007 р. по 31.12,2007 р. - 460 грн., з 01.05.2008 р. по 01.10.2008 р. - 525 грн., з 01.10.2008 р. по 01.12.2008 р. - 545 грн., з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р. - 605 грн.
В зв’язку з викладеним, розмір недоплачених коштів позивачу за ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2002 року по 31.03.2009 року становить:
з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року: 3534 грн.;
з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року: 4354 грн.;
з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року: 5050 грн.;
з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року: 7082 грн.;
з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року: 3851,13 грн.;
з 01 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року: 5818,65 грн.
з 01 січня 2009 року по 31 травня 2009 року: 2399,00 грн.
А всього: 32088,78 грн.
Статтею 62 Даного закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єкатми господарювання незалежно від їх відомчої підпорядковансті та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 р. № 987 та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005 р. №936, зазначені кошти виплачуються за місцем основної роботи громадян і розпорядниками коштів нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту, тобто управління праці та соціального захисту населення районної ради Корольовського району м. Житомир, тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Виходячи з вимог ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд прийшов до висновку про визнання дій відповідача щодо порядку нарахування вищевказаної доплати на підставі постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 неправомірними.
Від сплати судового збору сторони звільнено згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та керуючись ст. ст. 8-11,18,71,160,161,162 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці і соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира по застосуванню постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 в частині визначення ОСОБА_1 розміру виплат ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 доплату громадянам, які працюють, на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 02.01.2002 року по 31.03.2009 року сумі 32088,78 грн. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити за безпідставністю.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 20 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.