Справа №2-4466/10

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                     судді Шликова С.П.,

при секретарі                                                              Кузьміній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування нежитловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання права власності,-

                                                                     В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права права користування нежитловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги наступним.

На підставі договору оренди від 30.04.2010 року ОСОБА_1, прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 45,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

06 травня 2010 року ОСОБА_1 зібрався в’їхати в орендоване приміщення, однак 05 травня 2010 року ОСОБА_2 відмовився допускати його в спірне приміщення, посилаючись на те, що договір оренди від 30.04.2010 року є недійсним, оскільки договір найму будівлі або іншої капітальної будівлі укладається строком на 3 роки та більше, та підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, ОСОБА_2 заявляє про свої права на вищевказане нежитлове приміщення та вважає себе його власником на підставі договору купівлі – продажу від 20.05.2005 року.  

Просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право користування нежитловим приміщенням площею 45,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У попередньому судовому засіданні ОСОБА_2 звернувся до суду с зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги наступним.

На підставі договору купівлі – продажу від 20.05.2005 року ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Після оформлення права власності на вказану квартиру ОСОБА_2 за власний рахунок провів в приміщенні ремонтно – будівельні роботи, в результаті чого належна ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 була переобладнана в нежитлове приміщення з улаштуванням окремого входу.

Просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення площею, 45,5 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою:  АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічних позовних вимог не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.  

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування нежитловим приміщенням не підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання права власності, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню,  з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири №50, загальною площею 45,2 кв.м., в тому числі житловою – 27,6 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі – продажу квартири від 20.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М.М. за реєстровим №21039 (а.с.13-14).

Як вбачається з наданого технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленого КП «БТІ м. Донецька» станом на 05.05.2010 року, ОСОБА_2 було самовільно переобладнано квартиру №50 в нежитлове приміщення з улаштуванням окремого входу (а.с.15-19).

Як вбачається з наданого висновку експертного дослідження будівельно – технічної спеціалізації №20\23\05\10 від 31 травня 2010 року, проведеного ПП «ЕКСПЕРТ – ОЦІНКА», що відповідно вимогам діючих будівельних норм та правил вбудовані нежитлові приміщення (магазин) загальною площею 45,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідає діючим будівельним нормативним правилам, є нерухомим майном та придатні до подальшої експлуатації за призначенням. Досліджені вбудовані приміщенні не відносяться до допоміжних та технічних, їх призначення не пов’язано з обслуговуванням будинку та при будинкової території  (а.с.22-28).    

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вказані перебудування були проведені за власний рахунок та з власних матеріалів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на цей час жодних правових підстав для визнання права користування нерухомим майном за ОСОБА_1 у спірному нежитловому приміщенні не має.

Згідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 331 ЦПК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до  ч.2 ст. 331 ЦК України  право  власності  на новостроене нерухоме майно (житлові  будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування нежитловим приміщенням не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання права власності є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 317,319,331,376,392 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

                                                                                    В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Позов ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення площею, 45,5 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою:  АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя: