Справа № 2-3461/10

                                                            З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді  Шликова С.П.,

при секретарі –  Кузьміній В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -                                                    

    В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1.

За вказаною адресою колишнім власником ОСОБА_3 в 2001 році  була зареєстрована відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 не проживає з липня 2007 року, забрала всі свої речі, але знятися з реєстраційного обліку не бажає, за комунальні послуги не сплачує. Витрати з утримання квартири несе позивач.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право  користування  житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_1.

Відповідач до судового засідання не з’явився, був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, вручити йому повістку не має можливості, через його відсутність за останнім відомим місцем реєстрації, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, за таких обставин відповідач належним чином повідомлений  про час і місце розгляду справи, але від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, а також ніяких пояснень і заперечень щодо заявлених вимог, тому суд приходить до висновку, що місце фактичного перебування відповідача невідоме, і вважає можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, свідка, проаналізувавши надані докази вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено  в судовому засіданні, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 лютого 2010 року власником житлового будинку з надвірними побудовами №18, розташованого по вул. Рубенса в м. Донецьку  є ОСОБА_1(а.с. 4).

Судом встановлено, що за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2, яка не проживає в спірному будинку з 01 липня 207 року, що підтверджується довідкою мікро ради Київського району «Олександрівка» по вул. Кармалюка від 19 квітня 2010 року (а.с. 17).

Крім того, у судовому засіданні із пояснень ОСОБА_1, яка була допитана у судовому засіданні у якості свідка відповідно до ст. 184 ЦПК України, встановлено, що відповідач в спірному будинку не мешкає, її особистих речей у будинку не має, обов’язки по сплаті за комунальні послуги не виконує, позивач самостійно вносить плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідач ніяких обов’язків по платі за комунальні послуги не несе, реєстрація відповідача у спірному будинку порушує житлові  права позивача, які гарантовані   ч.ч.1,3 ст. 47 Конституції України, на житлову площу в будинку АДРЕСА_1 відповідач не претендує, на теперішній час не ставить питання про своє  вселення у вказану квартиру або  усунення перешкод  в користуванні житлом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України  визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи  понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 ЖК України.

Відповідно до п.8 Постанови пленуму Верховного суду України від 03.04.1987 року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства» передбачено, що за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців. Якщо людина відсутня в житловому приміщенні понад шести місяців без поважних причин, вона вважається такою, що втратила право на житлове приміщення.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може біти підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись чч.1,3 ст.47 Конституції України, ст.ст. 163,71,72 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

                                                 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 1925 року народження такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: