Справа № 2-1059 /10

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Київський районний  суд  м. Донецька  у складі:

головуючого:                         судді Шликова С.П.,

при секретарі                     Цикаловій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Фесік Світлани Володимирівни, треті особи з боку позивача: ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Київської районної в м.Донецьку ради про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Фесік С.В., про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, свої вимоги обгрунтовує наступним.

31.01.2007 року позивачу у суді була надана копія позовної заяви про визнання втратившою права користування житловим будинком АДРЕСА_1 та стало відомо про існування договору дарування ? часток зазначеного житлового будинку від 28.07.2005 року.

Договір дарування укладений між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2, посвідчений 28.07.2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Фесік С.В.

Даруватель - ОСОБА_7 є матір`ю позивача, з якою позивач та члени її родини: ОСОБА_4, малолітня ОСОБА_5, ОСОБА_6 проживали у будинку АДРЕСА_1 однією родиною з часу народження та вели спільне господарство. Відповідач ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_7

Позивач вважає спірний договір недійсним оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний її батьками: ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 у 1951 році під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, як спільна сумісна власність подружжя.

Разом з батьками у будинку була зареєстрована позивач з 1951 року, а після її одруження – її чоловік ОСОБА_9, з 1978 року – її донька – ОСОБА_4, з 1980 року – її син ОСОБА_6, а з 1999 року – онука ОСОБА_5

28.12.1967 року за договором дарування  ? частка будинку була подарована батьками сестрі позивачки – ОСОБА_10

На других ? частках будинку проживала позивач з батьками та її родиною.

Зазначеною часткою будинку позивач та її сім`я користувалися на праві спільної власності: робили ремонти, провели парове опалення, побудували гараж, в 2005-2006 роках ОСОБА_9 та ОСОБА_6 частково відремонтували дах будинку.

У 1989 року помер батько позивачки - ОСОБА_8 Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 3/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Спадщину прийняли: ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_10 як спадкоємці першої черги, донька померлого – ОСОБА_11 у спадкові права не вступала.

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Позивач вважає, що фактичним власниками будинку після смерті ОСОБА_8  стали її мати ОСОБА_12 у розмірі 4/8 частки, ОСОБА_10 у розмірі 3/8 часток та вона у розмірі 1/8 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_7 Позивач та її діти прийняли на себе усі витрати по похованню ОСОБА_7

Таким чином, уклавши за життя договір дарування 28.07.2005 року, ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 частку будинка, яка належала позивачці.

Нотаріус при посвідчені договору не перевірила усі обставини справи а також повноваження ОСОБА_7 по розпорядженню спільним майном. Тому зазначений договір дарування слід визнати недійсним.

Крім того, нотаріусом не був перевірений фізичний та психичний стан дарувателя під час укладення договору. Так, оскільки ОСОБА_7 була у преклонному віці та знаходилася у хворому стані, була прикута до ліжка. Не завжди могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, про що свідчить нечитаємий підпис дарувателя, а також той факт, що договір був посвідчений на дому.

Також, договір дарування укладений на українській мові, а ОСОБА_7 за національністю болгарка, володіла лише болгарською та російською мовами, тому не могла розуміти зміст угоди.

Позивач вважає, що нотаріус повинна була перевірити чи не мають право користування будинком треті особи, а саме ті, що зареєстровані у будинку та записані у домовій книжці.

ОСОБА_1 не має іншого житла, тому просить суд визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1 від 28.07.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 недійсним, а також визнати за нею право власності на 3/8 частки зазначеного будинку як за спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8, що фактично прийняла спадщину.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступне.

Дійсно 28.07.2005 року між відповідачем та ОСОБА_7 був укладений договір дарування ? часток будинку АДРЕСА_1. Для цього нотаріусу були надані усі необхідні документи, зміст договору був роз`яснений сторонам на українській та російській мовах, тому ОСОБА_7 чітко розуміла що вона підписує, та це було саме її волевиявлення. ОСОБА_7 дійсно хворіла та була прикута до ліжка, однак вона чітко все розуміла та могла керувати своїми діями, що було перевірено нотаріусом під час укладення договору. Щодо виклику нотаріуса на дом, то це не є підставою для визнання недійсним договору та передбачено чинним законодавством України.

Крім того, родина позивача у будинку АДРЕСА_1 не проживає, за комунальні послуги не сплачує, позивач має інше житло, тому ніяких прав позивача договір дарування не порушує.

Щодо спадкування позивачем 1/8 частки будинку після смерті її батька ОСОБА_8, то спадщина була прийнята лише ОСОБА_7, як дружиною, що пережила чоловіка та вступила у спадщину шляхом її фактичного прийняття та проживання у спадковому майні на час смерті спадкодавця. Інщі спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися та спадщину не приймали. Тому просили у задоволенні даного позову відмовити.

Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Фесік С.В. у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, оскільки договір дарування від 28.07.2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був посвідчений нею з дотриманням діючого законодавства України та відповідає вимогам «Інструкції про вчинення нотаріальних дій». Особу сторін встановлено, їх дієздатність а також належність ОСОБА_7 ? часток житлового будинку з відповідними надвірними побудовами, перевірено.

Третя особа з боку позивача: ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на те, що вона сама, та її малолітня донька ОСОБА_5 зареєстровані у спірному будинку, іншого житла не мають, тому договір дарування ? часток житлового будинку АДРЕСА_1 порушує їх права.

Третя особа з боку позивача ОСОБА_6позовні вимоги також підтримав, просив їх задовольнити, оскільки він також зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, постійно там мешкав, робив ремонти, побудував гараж. Також вважає, що  ОСОБА_7 не могла по своїй волі подарувати будинок, під час укладення договору знаходилась у хворому стані, не розуміла української мови, тому могла бути введена в оману. Просив суд визнати недійсним договір дарування, укладений 28.07.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Представник органу опіки та піклування Київської районної в м.Донецьку ради до судового засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Згідно норм діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали вказаної справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб та проаналізувавши надані докази, вважає що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, згідно договору купівлі-продажу (а.с.17), ОСОБА_7 06.11.1951 року придбала будинок АДРЕСА_1.

Як вбачається з наданої копії довідки органу реєстрації актів цивільного стану ( а.с.12), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 24.01.1940 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі.

У судовому засіданні встановлено, що 28.12.1967 року за договором дарування  ? частка будинку АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_7 та ОСОБА_8  ОСОБА_10

Будинок був поділений на дві частини з облаштуванням окремих входів. В одній частині проживала ОСОБА_10 зі своєю родиною, в іншій ? частках будинку проживала позивач з батьками.

З наданої копії договору дарування (а.с.75) вбачається, що 15.05.1967 року ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_13 прийняла у дар житловий будинок АДРЕСА_2. Та як вбачається з наданої довідки КП БТІ м.Донецька (а.с.74) на теперішній час зазначений будинок зареєстрований на ім`я ОСОБА_13

Таким чином, позивач вводила суд в оману з приводу того, що зазначала у позові про відсутність у неї іншого житла, окрім спірного будинку.

Судом встановлено, що 03.06.1978 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_9

Згідно наданої копії свідоцтва про смерть (а.с.13), ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/8 часток зазначеного будинку. Спадкоємці першої черги до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались, спадщину прийняла лише ОСОБА_7, яка на час смерті чоловіка проживала разом із ним у будинку АДРЕСА_1 та прийняла спадщину у розмірі 3/8 часток зазначеного будинку шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактичного вступив в управління та володіння спадковим майном; 2) якщо він надав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ані позивач, ані інші спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_13 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на час смерті батька - ОСОБА_13 у будинку АДРЕСА_1 не проживала, мешкала зі своєю сім`єю за адресою: АДРЕСА_3, на теперішній час за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Таким чином, ОСОБА_7 стала власником ? будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, суд не може задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_13 у розмірі 1/8 частки спірного будинку. Оскільки позивачем не надано переконливих доказів щодо сумісного проживання зі спадкодавцем на час його смерті та фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном.

Як встановлено у судовому засіданні, станом на 2000 рік у будинку АДРЕСА_1 проживали п`ять осіб: ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_16, що підтверджується наданими копіями пайового договору про надання послуг телефонного зв`язку (а.с.76), договорів про надання послуг про вивіз сміття від 06.12.2003 року (а.с.59), від 05.09.2005 року (а.с.73) довідкою з місця проживання (а.с.71), квитанціями про сплату комунальних послуг за 2005-2008 роки(а.с.60-70).

Також, позивачем не надано жодних письмових доказів стосовно проживання у спірному будинку, проведення ремонтних робіт

Крім того, сама позивач у судовому засіданні підтвердила факт того, що у спірному будинку вона та її сім`я зареєстровані, однак фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_3.

Судом встановлено, що 28.07.2005 року ОСОБА_7 уклала договір дарування ? часток будинку АДРЕСА_1 з  ОСОБА_2, про що свідчить надана копія договору (а.с.7).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із пояснень наданих у судовому засіданні приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Фесік С.В. судом встановлено, що ОСОБА_7 був зрозумілий зміст договору дарування та його наслідки, ОСОБА_7 була дієздатною та могла розуміти та керувати своїми діями.

Згідно п. 11 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, нотаріальні дії вчиняються в приміщеннях державних нотаріальних контор, у державних нотаріальних архивах, в приміщеннях, які є робочим місцем приватного нотаріуса. Вт окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчувальної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах територіально визначеного для державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса нотаріального округу.

Судом встановлено, що на час укладення договору дарування ОСОБА_7 була дієздатною особою, зміст договору був їй зрозумілий, а наслідки договору відповідали її волевиявленню, що підтверджено у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Як вбачається з наданої копії свідоцтва про смерть (а.с. 14), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7

У судовому засіданні встановлено, що доказом волевиявлення ОСОБА_7 щодо відчуження свого майна на користь ОСОБА_2 також свідчить той факт, що 23.04.2004 року ОСОБА_7 зробила заповіт ОСОБА_2 ? будинку АДРЕСА_1 що підтверджується наданою копією заповіту (а.с.72).

Таким чином, посилання позивача та його представника стосовно того, що ОСОБА_7 була введена в оману відповідачем не відповідають дійсності та не можуть прийматись судом як підстава для визнання договору дарування недійсним.

Щодо ствердження позивача стосовно порушення житлових прав членів її сім`ї, які зареєстровані у спірному будинку, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, та неповнолітньої ОСОБА_5, суд не приймає їх до уваги, оскільки це не є предметом даного  спору.  

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Фесік Світлани Володимирівни про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності э необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викледного, Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, ст.ст. ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, 204 ЦК,  керуючись ст. 10, 11, 60, 69,79, 88, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: