Справа № 2-3701/10

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді  Шликова С.П.,

при секретарі –  Кузьміній В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування  житловою площею, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування  житловою площею, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 28.08.2001 року.

Позивач зазначає, що за вказаною адресою крім позивача зареєстрований син позивача  - відповідач ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований з 2001 року, але не проживає у спірному будинку.

Позивач зазначає, що її син постійно в будинку ніколи не проживав, ніколи не ніс жодних витрат по утриманню будинку та сплати рахунків за комунальні послуги.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, особою похилого віку, удовою, не має зайвих коштів, але вимушена самостійно нести витрати щодо утримання будинку та сплати витрат за комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 остаточно змінив місце постійного проживання та змирившись з дружною, переїхав проживати до неї за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що перед переїздом син декілька разів бив її, влаштовував сварки та скандали, викрадав кошти, цінні речі, документи на будинок. Він вимагав дати йому частину грошей від вартості будинку.

18-19.09.2009 року ОСОБА_2 жорстоко побив позивач і до кінця місяця вона вимушена була лікуватись та намагалась шукати захисту від міліції.

В той період, коли ОСОБА_1 знаходилася в м. Єнакієве Донецької області, відповідач прийшов в дім та вивіз усі речі, які вважав своїм майном, оскільки в нього є власний ключ від будинку.  

Просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, та пояснив, що власником спірного будинку є його матір – ОСОБА_3, з будинку він виїхав в вересні 2009 року. Також пояснив, що в спірному будинку залишились його речі, замки в будинку позивач не змінювала.  

              Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши надані докази  вважає, що позов ОСОБА_1 про  визнання особи такою, що втратила право користування  житловою площею підлягає задоволенню з наступних підстав.

               Як встановлено  в судовому засіданні, що відповідно до договору купівлі - продажу від 28.08.2001 року позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.9- 12).  

Судом встановлено, що за вказаною адресою крім позивача зареєстрований з 18 травня 2001 року, але не проживає у спірному будинку відповідач – ОСОБА_2, що підтверджується копією домової книги (а.с.17-18).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач у будинку АДРЕСА_1  не мешкає з вересня 2009 року, його особистих речей у будинку не має, обов’язки по сплаті за комунальні послуги відповідач не виконує, позивач самостійно вносить плату за комунальні послуги.

Як вбачається з наданих до суду копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.09.2009 року, 08.08. 2008 року, з приводу перевірки заяви ОСОБА_1 по факту прийняття мір до її сина ОСОБА_2, який влаштовує скандали, ображає її, погрожує фізичною розправою, а також спричинює тілесні пошкодження було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.. 296 КК України (а.с.27-28).  

У зв’язку з чим, суд встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, що і не оспорювалося сторонами у судовому засіданні.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні з пояснень відповідача ОСОБА_2, в наслідок склавшихся між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особистих неприязних відносин ОСОБА_2 добровільно виїхав зі спірного житла, забрав свої особисті речі.

Також, судом встановлено, що 17 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди житлового приміщення строком до 17 вересня 2009 року (а.с.33) та 16 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди нерухомості строком на 10 місяців (а.с.34-36), що також підтверджує факт не проживання відповідача в спірному житловому будинку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не претендує на спірне житлове приміщення, оскільки на теперішній час не ставить питання про своє вселення та усунення перешкод в користуванні даним житловим приміщенням.

Так, у судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9  встановлено, що відповідач за адресою: АДРЕСА_1, не мешкає з вересня 2009  року по теперішній час, його особистих речей у спірному будинку не має, що також підтверджується копією акту про не проживання від 24 квітня 2010 року (а.с. 8) та не оспорювалось відповідачем у судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_9 в частині того, що позивач перешкоджає проживанню відповідачу ОСОБА_2 в спірному будинку та знаходження в ньому його особистих речей, оскільки вона є дружиною відповідача ОСОБА_2, між нею та  позивачем також склалися неприязні відносини. Крім того, такі доводи спростовуються як показаннями інших свідків так і матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ніяких обов’язків по платі за комунальні послуги не несе, реєстрація відповідача у  спірному будинку порушує житлові  права позивача, які гарантовані   ч.ч.1,3 ст. 47 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України  визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи  понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 ЖК України.

Відповідно до п.8 Постанови пленуму Верховного суду України від 03.04.1987 року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства» передбачено, що за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців. Якщо людина відсутня в житловому приміщенні понад шести місяців без поважних причин, вона вважається такою, що втратила право на житлове приміщення.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може біти підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування  житловою площею є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись чч.1,3 ст.47 Конституції України, ст. ст. 71,72,163 ЖК України, п.8 Постанови пленуму Верховного суду України від 03.04.1987 року №2 «Про практику застосування судами житлового законодавства», п. 9 Постанови Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

     В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 1971 року народження, таким, що втратиі право користуванням жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

  Суддя: