Справа № 2-2132/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2009 відповідач, керуючи автомобілем «Шевроле», д/н НОМЕР_2, не дотримався вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем позивача та завдана шкода її здоров’ю.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС», яка 21.12.2009 відшкодувала позивачеві витрати, пов’язані з лікуванням та діагностикою у сумі 407,69 грн. та сплатила 8140,70 грн. страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль.

Крім зазначених витрат позивачем було оплачено 50 грн. на діагностику (оплата плівки здійснення магнітно-резонансного дослідження правого колінного суглоба); 80 грн. – «консультація, благодійна допомога», без оплати якої медична допомога лікарями інституту ортопедії та травматології не надається; 150,33 грн. за проведення судово-медичної експертизи визначення ступеня тяжкості ушкодження, отриманого в результаті ДТП.

Також під час аварії був пошкоджений одяг позивача, який став непридатним, а саме брюки вартістю 150 грн. та босоніжки вартістю 220 грн.

Таким чином, матеріальна шкода, завдана позивачеві внаслідок ДТП, складає 650,33 грн.

До того ж позивачеві була завдана моральна шкода, яку вона оцінила у розмірі 10 000 грн. і виходила з того, що відповідач не вжив жодних заходів щодо надання їй допомоги безпосередньо після зіткнення. Після аварії вона впродовж півтора місяця не могла спати вночі через виникнення сильного фізичного болю в правому колінному суглобі при будь-якій спробі поворухнутися, а після проведеного лікування, коли фізичний біль майже вгамувався, вимушена була приймати заспокійливе через бентежний сон та безсоння.

На лікарняному позивач перебувала до 15.09.2009, після чого змушена була стати до роботи, хоча ще довгий час не могла твердо стояти на пошкодженій нозі. Складність викликали підйоми та спуски сходами, пересування містом, які є невід’ємною частиною покладених на неї службових обов’язків. Виявилось порушення серцевого ритму. В жовтні 2009 року (через 2 місяці після ДТП) виникла необхідність стати донором крові. На станції переливання крові в інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова, де позивач перебуває донором вже протягом 6 років, терапевт не допустила її до здачі крові через виявлення в ритмі серцебиття «одиничної екстрасистоли» та порекомендувала приймати «Панангін», що позивач і робила. Будь-яка зміна погоди супроводжується ниючим або пульсуючим болем в правому колінному суглобі. Це унеможливлює нормальну життєдіяльність та працездатність. Вона змушена була відмовитися від нормального способу життя, не має можливості займатися спортом та активно відпочивати – до аварії у вільний час позивач відвідувала тренажерну залу, грала у великий теніс, волейбол, взимку каталася на лижах. Подія, що сталася перекреслила безліч планів.

Суд за згодою позивача залучив до участі у справі як співвідповідача ПАТ «Страхова група «ТАС», а отже, позивач просила стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 650,33 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

ОСОБА_2 позов визнав частково та у свої письмових запереченнях зазначив, що сума моральної шкоди, визначена позивачем, є занадто великою для нього, оскільки він у даний час не працює, на своєму утриманні має двох малолітніх дітей, на одну  з яких сплачує аліменти, його дружина у даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Просив врахувати його майновий стан та зменшити розмір моральної шкоди до меж розумного. У попередньому судовому засіданні зазначив, що готовий відшкодувати позивачеві моральну шкоду у розмірі 4000 грн.

Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з’явився та подав клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. До клопотання додана повістка Шевченківського районного суду м. Києва про розгляд справи з участю ПАТ «Страхова група «ТАС» 28.07.2010 о 15:00. У задоволенні даного клопотання судом відмовлено, оскільки відповідач, як юридична особа, має можливість забезпечити явку іншого представника, якщо один з них зайнятий в іншому судовому засіданні. Крім того, у справі, що розглядається у Шевченківському районному суді м. Києва, ПАТ «Страхова група «ТАС» є третьою особою, а у дані справі – відповідачем, тому суд прийшов до висновку про неповажність причин неприбуття представника відповідача у судове засідання та вирішив розглянути справу у його відсутність.

ПАТ «Страхова група «ТАС» надало письмові заперечення проти позову, в якому просило відмовити у задоволенні позову до нього, посилаючись на те, що витрати позивача на діагностику, благодійну допомогу, медичну експертизу не підлягають задоволенню, оскільки не є матеріальною шкодою, завданою внаслідок ДТП, позивачем не доведено та документально не підтверджено, що зазначені витрати є шкодою заподіяною в результаті ДТП, позивачем не доведено необхідності понесення вказаних витрат у зв’язку з настанням ДТП. Крім того, позивачем не надано доказів про понесення нею витрат у зв’язку з пошкодженням одягу, що є порушенням ст. 60 ЦПК України. В частині відшкодування моральної шкоди також заперечувало, посилаючись на те, що згідно з ч. 2 п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральну шкоду, завдану у зв’язку з пошкодженням майна, відшкодовує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.08.2009 в м. Києві на перехресті бул. Чоколівського – вул. Ушинського сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Шевроле, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ-2011, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 29.09.2009 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 7).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової  відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7371470 від 09.06.2009 (а.с. 30).

Встановлено, що ПАТ «Страхова група «ТАС» було сплачено позивачеві 407,69 грн. витрат на придбання ліків та обстеження, що підтверджується платіжним дорученням № 1979 від 10.12.2009 (а.с. 65, 66) та заявою на видачу готівки № 198393352 від 21.12.2009 (а.с. 8); а також 8140,70 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 7347 від 25.01.2010 (а.с. 60, 61) та заявою на видачу готівки № 205534422 від 02.02.2010 (а.с. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Однією складовою матеріальної шкоди, заявленої позивачем, є оплата плівки здійснення магнітно-резонансного дослідження правого колінного суглоба у розмірі 50 грн. На підтвердження цього позивачем надано фіскальний чек ТОВ «Медекспрес» від 08.09.2009 (а.с. 9), однак з нього не вбачається, що позивачем була здійснена оплата саме вищезазначеної плівки та, що це пов’язано з ДТП, що сталося 19.08.2009. Позивачем не надано документального підтвердження, зокрема відповідної виписки медичного закладу, тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 80 грн. витрат за «консультацію, благодійну допомогу», сплачених позивачем на користь ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМНУ» (а.с 9), оскільки благодійна допомога – це не матеріальна шкода, а добровільна безкорислива діяльність, тому відсутні підстави для її відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб 21.08.2009 було проведено судово-медичне дослідження (обстеження) позивача щодо визначення ступеня тяжкості ушкодження, отриманого в результаті ДТП, про що складено акт № 5196 (а.с 33).

Позивачем була здійснена оплата зазначеного дослідження у розмірі 150,33 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 21.08.2009 (а.с. 9).

Зазначені витрати позивача пов’язані з ДТП та документально підтверджені.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Оскільки чинним законодавством оплата судово-медичного дослідження на страховика не покладається, зазначені витрати повинні бути відшкодовані винною особою.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивач не надала суду доказів щодо завдання їй матеріальної шкоди пошкодженням одягу, а саме брюк, вартістю 150 грн. та босоніжок вартістю 220 грн., всього на суму 370 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_2 не заперечував проти відшкодування моральної шкоди, однак її розмір вважав занадто великим для нього. Так, він посилався на те, що з 09.12.2008 по даний час ніде не працює, що підтверджується довідкою від 29.04.2010 № 316, виданою виконкомом Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області (а.с 22); на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей – на підтвердження цього надав довідку виконкому Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 29.04.2010 № 317 про склад сім’ї (а.с 23), свідоцтво про шлюб № 091019, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області 28.11.2009 (а.с. 24), свідоцтво про народження сина ОСОБА_3, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області 26.01.2010 (а.с. 25), свідоцтво про народження сина ОСОБА_4, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції 15.07.2008 (а.с. 26), виконавчий лист Солом’янського районного суду м. Києва від 23.09.2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28). Крім того, відповідач зазначив, що його дружина в даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою ДЗ «Поліклініка № 2» (а.с. 27).

ОСОБА_2 у судовому засіданні погодився відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000 грн., однак остання вважала цю суму недостатньою, проте зазначила, що погодилась би на 6000 грн.

Враховуючи пояснення позивача щодо завдання їй моральної шкоди, заперечення відповідача, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди має становити 5000 грн.

Беручи до уваги положення п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначена сума майнової шкоди повинна відшкодовуватись відповідачами у таких частинах: з ПАТ «Страхова група «ТАС» - 2550 грн. (5 % від 51000 грн.), з ОСОБА_2 – 2450 грн. (5000-2550=2450).

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 гривень 33 копійки матеріальної шкоди та 2 450 гривень моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 2 550 гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 59 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: