Справа № 2-485/10

                                                            З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді  Шликова С.П.,

при секретарі –  Кузьміній В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -                                                    

      В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_1.

За вказаною адресою крім ОСОБА_3 зареєстровані позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 1988 року, переїхав до Росії, створив нову сім’ю та проживає там за адресою: АДРЕСА_2, за комунальні послуги не сплачує. Витрати з утримання квартири несуть позивачі.

Позивачі у судовому засіданні позов підтримали, просили визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право  користування  житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідач до судового засідання не з’явився, був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, вручити йому повістку не має можливості, через його відсутність за останнім відомим місцем реєстрації, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, за таких обставин відповідач належним чином повідомлений  про час і місце розгляду справи, але від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, а також ніяких пояснень і заперечень щодо заявлених вимог, тому суд приходить до висновку, що місце фактичного перебування відповідача невідоме, і вважає можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, свідків, проаналізувавши надані докази вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено  в судовому засіданні, що відповідно до ордеру №1732, виданого виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Донецька від 05 травня 1988 року наймачем квартири є ОСОБА_3 (а.с. 14).

Судом встановлено, що за вказаною адресою крім ОСОБА_3, який не проживає в спірній квартирі зареєстровані та проживають позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7-8).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до Росії, АДРЕСА_3, що підтверджується копією заяви про зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання (а.с. 11).

Крім того, у судовому засіданні із пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_2, які також були допитані у судовому засіданні у якості свідків відповідно до ст. 184 ЦПК України, встановлено, що відповідач в спірній квартирі не мешкає, його особистих речей у квартирі не має, обов’язки по сплаті за комунальні послуги не виконує, позивачі самостійно вносять плату за комунальні послуги, що  також підтверджується копією акту (а.с.16).

Судом встановлено, що відповідач ніяких обов’язків по платі за комунальні послуги не несе, реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує житлові  права позивачів, які гарантовані   ч.ч.1,3 ст. 47 Конституції України, на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 відповідач не претендує, на теперішній час не ставить питання про своє  вселення у вказану квартиру або  усунення перешкод  в користуванні житлом.

Відповідно до ч. 1ст. 107 ЖК України, наймач жилого приміщення праві за згодою членів сім’ї в будь – який час розірвати договір найму.

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України,  у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись чч.1,3 ст.47 Конституції України, ст. 107 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

                                                 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, 1958 року народження таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: