Справа № 2-2367/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 липня 2010 року

                 Овруцький районний суд Житомирської області в складі :

головуючого – судді             Чичирко В.А.  

при секретарі                         Петриш О.І.

з участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів, -  

 в с т а н о в и в:

   У травні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, просила стягнути з відповідача аліменти на її користь в розмірі 1/3 частини пенсії щомісячно до закінчення навчання. На обґрунтування вимог позивач зазначала, що з 01.09.2009 р. вона навчається у Житомирському державному технологічному університеті, потребує матеріальної допомоги, відповідач будь-якої матеріальної допомоги не надає, хоча має таку змогу, оскільки отримує пенсію.

  Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що потребує матеріальної допомоги, оскільки вона проживає в іншому місці, їй необхідно купувати канцелярське приладдя, у вересні 2009 р. нею було придбано комп’ютерну техніку для навчання на суму 6799 грн., крім того кожного тижня їй необхідні кошти на проїзд з Житомира до Овруча.  Інших доходів, крім стипендії вона немає

       Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, зазначив, що є непрацездатним, інвалідом ІІ групи, отримує невелику пенсію, якої не вистачає навіть на лікування, перебуває на утриманні матері, а тому не має змоги надавати дочці матеріальної допомоги.

                Відповідно до ч.1 ст.199 СК України  якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання.

                Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року N 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

                У випадку відсутності хоча б однієї з передбачених законом умов, аліментні зобов’язання не виникають.

                З огляду на зміст норми права, що регулює правовідносини, що виникли, доказуванню у даній справі підлягають такі обставини :

- походження дитини від батька;

- факт продовження навчання дитиною після досягнення повноліття;

- потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у зв’язку з навчанням;

- здатність батьків надавати таку допомогу.

                Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

                Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою відповідача. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04 квітня 2007 р. відповідач позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_1 На даний час позивач навчається на 1 курсі факультету економіки та менеджменту Житомирського державного технологічного університету денної форми навчання бюджетної основи. Термін закінчення навчання 30.06.2013 р. Розмір стипендії позивачки ОСОБА_1 з 01.02.2010 р. по 01.04.2010 р. становив 1330 грн. 00 коп. щомісяця, з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. становить 1160 грн. 00 коп., що підтверджується листом Житомирського державного технологічного університету від 24 червня 2010 р. № 44-45/864 та довідкою про доходи від 04.06.2010 р. № 260 (3-7,28).

             Відповідно до  положень ст.60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

             Як встановлено, докази щодо перших трьох чинників доказової бази позивачем подані (копія свідоцтва про народження, довідка навчального закладу про продовження навчання, квитанції про придбання канцелярського приладдя та комп’ютерної техніки та проїзні документи).

            Що стосується встановлення факту здатності батька надавати таку допомогу, то позивач цих обставин не обґрунтувала.

            Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 подав докази про те, що він є інвалідом 2 групи загального захворювання, має стан здоров’я середньої важкості, потребує медикаментозного лікування, йому протипоказана фізична праця, потребує оперативного лікування лівої плечової артерії, видалення металевих фіксаторів з правої великої берцевої кістки, потребує оперативного виправлення викривленої носової перегородки, знаходиться на обліку у лікаря психіатра і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області і одержує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання в розмірі 787 грн. 56 коп., що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії ЖИА, № 133257, довідками № 1337/02 від 01.06.2010 р. та № 1367/02 від 03 червня 2010 р. управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області та повідомленням Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 07 червня 2010 р. № 02/927 (а.с.11-13).

            Отже, судом встановлено, що розмір стипендії позивача є на 542,44 грн. (1160 +170-787,56) більшим, ніж розмір пенсії відповідача, що виключає його можливість надавати матеріальну допомогу дочці.

            Посилання відповідача на те, що позивач отримує пенсію по 2 групі інвалідності є безпідставним і спростовується повідомленням управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області від 03.06.2010 р. та Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 07 червня 2010 р. № 02/927 про те, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області та Житомирському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не перебуває та пенсії не отримує (а.с.24,26).

            За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

            Відповідно до ст. ст.81, 88 ЦПК України суд стягує з позивача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.   

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст.182, 191, 198, 199, 200 СК України та ст.ст.3, 10, 11, 60, 81, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.             На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня проголошення рішення або 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

Суддя