АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4775/10 Головуючий у 1 інстанції:Купавська Н.М.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним. При цьому він пояснив, що з січня 2003 року він знаходився у фактичних шлюбних відносинах з зідповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5. 25 лютого 2006 року вони зареєстрували шлюб, а у вересні 2009 року припинили шлюбні відносини. Шлюб між ними розірвано 24 лютого 2010 року. З вересня 2009 року син з понеділка до п'ятниці проживав з ним, а на вихідні з відповідачкою. 30 жовтня 2009 року позивач відвіз сина до відповідачки та з того часу відповідачка перешкоджає йому зустрічатись з дитиною. На сьогоднішній день взаємної згоди з питання місця проживання сина вони з відповідачкою дійти не можуть. Позивач вважає, що син має проживати з ним: він має постійне місце мешкання, має житловий будинок на праві приватної власності, де у сина є кімната і все необхідне для його життя та розвитку. Він може забезпечити відвідування сином дитячого закладу та його заняття з логопедом, бо йому це необхідно за станом здоров'я. Позивач працює у Мелітопольському промислово-економічному технікумі, поряд з яким знаходиться і дитячий заклад, який відвідує син. За місцем проживання та роботи він характеризується позитивно, спиртні напої не вживає, має стабільний дохід в розмірі 1500 грн. - в місяць.
Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_3, в якому просить визначити місце проживання сина з нею. При цьому вона посилається на те, що відповідач проживає один у власному будинку, тому йому буде важко виховувати сина самотужки. Крім того, у ОСОБА_5 є сестра ОСОБА_6, різниця у віці між дітьми 4 роки і весь час вони виховуються разом. Старша донька піклується про молодшого брата, допомагає йому в усьому, разом граються. Окреме проживання дітей призведе до того, що ці родинні зв'язки між дітьми будуть втрачені.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Статтею 308 ЦПК України передбачені підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, а саме апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 2003 року, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_5.
З 25.02.2006 року по 24.02.2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 24.02.2010 року шлюб розірвано. Фактично сторони не проживають сумісно з вересня 2009 року. Дитина періодично проживала за домовленістю то у батька, то у матері, а 30.10.2009 року ОСОБА_3 віддав дитину матері і з цього часу дитина проживає з матір”ю.
На даний час сторони не можуть досягти домовленості щодо місця проживання малолітньої дитини.
Проти зазначеного сторони не заперечують.
Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Відповідно до ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішені спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов”язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров”я та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої дитини суд врахував сімейний, матеріальний стан батьків,позитивні характеристики батьків, відношення батьків до дитини, вік дитини, висновок органу опіки та піклування, відповідно якого в інтересах дитини місцем його проживання слід визначити з матір”ю.
Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд першої інстанції, з”ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір”ю – ОСОБА_4, що узгоджується з принципом ст.6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключені обставини, бути розлучена зі своєю матір”ю.
При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиленням на надані докази та положення закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :