Справа № 2 – 592 / 10  р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2010 року                              Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі :   головуючого судді - Івка В.М.,

                  при секретарі – Жаботинській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Нові Санжари,                  вул. Леніна, 32, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, про стягнення недоплаченої соціальної допомоги, як дитині війни, -

встановив :

23.04.2010 року позивач звернулася з позовом до зазначених відповідачів про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з січня місяця 2006 року по жовтень місяць 2009 включно в сумі 6889 грн. 39 коп., зобов’язання відповідача нараховувати їй щомісячну державну допомогу, відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни », надалі при нарахуванні пенсії по 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об’ємі.

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України свого представника на розгляд справи не направив, прохає розглянути справу за його відсутності.

В письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що :

- вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2006 року є безпідставними, оскільки рішення Конституційного суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік » та « Про державний бюджет України на 2008 рік », набрало чинності з моменту їх прийняття, тобто з 09.07.2007 та з 22.05.2008 року і зворотної сили не має ;

- на дані правовідносини між сторонами, поширюються положення урядової постанови від 03.01.2002 року № 1 « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету », з послідуючими змінами і доповненнями, згідно з якою розрахунок їх проводиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійки.

Також відповідач зазначає, що згідно відповіді Мінюсту України від 31.08.2007 р. № 21-46-561, наданої на запит Пенсійного фонду України, розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », слід вирішувати шляхом внесення змін до даного закону.

З цього відповідач робить висновок, що на даний момент органи Пенсійного фонду не можуть проводити розрахунок надбавок пенсіонерам, які являються дітьми війни.

Вважає, що застосування мінімальної пенсії за віком, визначене у ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » від 09.07.2003 року, в розмірі прожиткового мінімуму, за наявністю у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, неможливе, оскільки цією ж статтею визначено, що такий розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а звідси підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат;

- відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », фінансування виплат надбавки дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України використовуються виключно на виплату пенсій, на надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Співвідповідач – Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області свого представника на розгляд справи не направив, прохає розглянути справу за його відсутності.

В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що , -

- Головне управління, як самостійна юридична особа, прав та інтересів позивача не порушувало, а тому і не повинно нести відповідальність за дії інших осіб;

- звертає увагу, що позивачем пропущений термін звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, що є підставою для відмови в позові.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік » від 20.12.2005 року, дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України  « Про внесення змін до Закону України про державний бюджет на 2006 рік » від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік » було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » запроваджені не були.

Закони України « Про державний бюджет на 2006 рік » від 20.12.2005 року та                     « Про внесення змін до Закону України про державний бюджет на 2006 рік » від 19.01.2005 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену                             ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею вплати не запроваджені.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік », дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », з урахуванням              ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007         ( справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України               « Про державний бюджет на 2007 рік ».

 Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ».

У пунктах 5, 6 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що положення п. 41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, яке має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при вирішення спорів, що виникли дії положень закону, який визнаний неконституційним.

З огляду на наведені вище мотиви, починаючи з 22 травня 2008 року, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Щодо вимог про нарахування і виплату допомоги у 2009 році, то ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік », Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни », розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно дія ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України на                 2009 рік » не поширюється на спірні відносини.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України               « Про соціальний захист дітей війни » .

 Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами .

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування », мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої, держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28  Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь- якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни », оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку колегії суддів не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України                  « Про соціальний захист дітей війни » не можуть бути підставою для виконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України дії на підставі Положення « Про пенсійний Фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі.

Отже, управління Пенсійного фонду України Новосанжарського району є належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог за рахунок відповідача і про відмову в позові стосовно співвідповідача.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій, зобов’язати провести нарахування, перерахування та виплату належних сум позивачу відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Позовна давність в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки справа розглянута в порядку цивільного судочинства, а не за правилами КАС України, як зазначає в запереченнях співвідповідач.

Відповідно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », суд , -

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, передбаченого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 01 листопада 2009 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » та провести відповідні виплати за вказані періоди, з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог та в позові до Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області – відмовити.

Стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі на користь позивача судові витрати по справі в розмірі               68 грн. 80 коп. ( шістдесят вісім гривень вісімдесят копійок ) державного мита та 120 грн.      ( сто двадцять гривень )  витрат на ІТЗ розгляду справи.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення .

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Постанова надрукована суддею власноручно і є оригіналом .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області                                      В.М.Івко