Справа № 2-713/10

                                                              РІШЕННЯ

                                                         Іменем України

29 червня 2010 року                                                                                          м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд  Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Рак Л.М.

при секретарі Марчук І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

           в с т а н о в и в :

06 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі договору дарування від 21 жовтня 2002 року він є власником жилого АДРЕСА_1, в якому з 21 грудня 2004 року зареєстрована відповідачка, яка була дружиною його сина. В вересні 2005 року після розірвання шлюбу ОСОБА_2 переїхала жити на іншу квартиру, в якій постійно проживає по теперішній час, однак знятися з реєстрації відмовляється.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, та, посилаючись на те, що наявність реєстрації відповідачки позбавляє можливості розпорядитися належним йому нерухомим майном, просив визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. При цьому позивач уточнив, що  ОСОБА_2 фактично не проживає у його будинку з жовтня 2009 року, не виконує обов’язків з його утримання та зі сплати житлово-комунальних послуг, самовільно зруйнувала підсобні приміщення.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що з 21 грудня 2004 року зі згоди власника будинку зареєстрована за вищевказаною адресою. Після припинення подружніх стосунків з сином позивача, з весни 2008 року за вказаною адресою тимчасово не проживала, а з вересня цього ж року, з дозволу ОСОБА_1   постійно проживає за місцем реєстрації та  належним чином доглядає за помешканням. З грудня 2009 року по березень 2010 року тимчасово мешкала у сестри у зв’язку з відсутністю коштів на  опалення будинку. З цієї ж причини має заборгованість за житлово-комунальні послуги. Посилаючись на те, що іншого житла не має, виховує трьох неповнолітніх дітей, які є онуками позивача і на утримання яких батько матеріальної допомоги не надає,  просила в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін,  допитавши свідків,  дослідивши письмові матеріали справи,  суд дійшов наступного.

Згідно договору дарування,  посвідченого 21 жовтня 2002 року Другою Очаківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1891 та реєстраційним написом Очаківської міської філії №2730 від 25 листопада 2002 року, позивач є власником жилого АДРЕСА_1.

21 грудня 2004 року ОСОБА_2, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з сином позивача, зі згоди ОСОБА_1, була зареєстрована в зазначеному жилому будинку, як член його сім’ї, а отже,  відповідно до  64 Житлового кодексу України, набула право користування житловим приміщенням.

Викладені обставини підтверджені сторонами в судовому засіданні, а також договором дарування від 21 жовтня 2002 року, копією будинкової книги для прописки громадян,  копією паспорту відповідачки,  а тому в силу ч. 1  ст. 61 ЦПК України суд вважає їх встановленими.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжувала проживати спільно з чоловіком в будинку його батька. З весни 2008 року вони тимчасово проживали окремо, а з вересня 2008 року, в зв’язку з примиренням, зі згоди позивача повернулися на постійне проживання в зазначене помешкання. Через деякий час син позивача, залишивши сім’ю, виїхав.

Однак, сам факт розірвання шлюбу та припинення сімейних відносин з власником квартири, відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України, не позбавляє відповідачку як колишнього члена сім’ї права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України,  член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У судовому засіданні позивач, посилаючись на те, що відповідачка втратила право користування жилим приміщенням, не надав доказів непроживання ОСОБА_2, на час звернення до суду, понад строки, встановлені ч. 2 ст. 405 ЦК України. При цьому його твердження спростовуються актом обстеження житлового приміщення, проведеного комісією комунального підприємства «Очаківський комбінат комунальних підприємств» від 23 квітня 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрована та тривалий час з дітьми проживає в АДРЕСА_1.

Факт проживання ОСОБА_2 в помешканні позивача по теперішній час в судовому засіданні також підтвердила свідок ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, пояснюючи, що з жовтня 2009 року відповідачка ніби-то у будинку ОСОБА_1 не проживає, при цьому зазначив, що в травні вона посадила город, приходить годувати собаку, напередодні бачив у дворі дітей  ОСОБА_2 і це свідчить про те, що відповідачка не залишила місце реєстрації.

Із показань свідка ОСОБА_5, даних нею в судовому засіданні вбачається, що в листопаді 2009 року відповідачка, в зв’язку з сильними морозами, переїхала проживати до співмешканця.

Показання свідка про те, що, за її думкою, можливо ОСОБА_2 і по теперішній час  проживає не за місцем її реєстрації  спростовуються зібраними по справі доказами і не можуть бути прийнятими судом до уваги як доказ втрати відповідачкою права користування жилим приміщенням.

ОСОБА_1 має у власності ј частку квартири за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул Короткова, 8, кв.43, де за власними поясненнями постійно мешкає. В подарованому йому  будинку ніколи не проживав, не був зареєстрований та не надав суду підтвердження про потребу у зайнятому відповідачкою приміщенні.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б з достовірністю підтверджували факт руйнування відповідачкою  його майна, та знаходження у  власності ОСОБА_2  іншого житла.

Також суд вважає, що посилання ОСОБА_1  на наявність заборгованості за надані  житлово-комунальні послуги не є доказом непроживання відповідачки в будинку понад встановлений законом строк.

Аналізуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 зареєстрована в жилому будинку позивача як член сім’ї власника, де з часу реєстрації по теперішній час постійно мешкає, під час тимчасового проживання в іншому місці з сімейних обставин, зв’язок з будинком не втрачала, а тому у суду нема підстав вважати, що  відповідачка не проживала  в будинку понад встановлений ч.2 ст. 405 ЦК України  строк та  втратила право користування жилим приміщенням.

За таких обставин  позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, суд

          в и р і ш и в :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, або шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів з дня подання цієї заяви апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його оскарження, у разі подання цієї заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги на рішення, а у разі подання останньої – відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: