Справа № 22ц-21586/10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 57 \_3_\ Бардін О.С.
Доповідач – Карнаух В. В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
08 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.,
суддів – Зубакової В.П., Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м .Кривого Рогу на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про визнання дій, щодо перерахунку пенсії неправомірними, про зобов’язання провести перерахунок, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу (надалі- УПФУ) щодо не донарахування та недоплати йому, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду 3 групи, основної та додаткової пенсії, передбачені ст.ст.50,54 Закону України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та просив суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої основної та додаткової пенсії за 2006,2007,2008,2009 роки.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано дії УПФУ щодо відмови провести ОСОБА_2 перерахунок основної та додаткової пенсії неправомірними ; зобов’язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок державної та додаткової пенсії, починаючи з 1 листопада 2008 року , передбачених ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” \далі – Закону \ , відповідно до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік ,із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити .
УПФУ вважає, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком , встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки пенсія позивача фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, при винесенні постанови судом не з’ясовано чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок УПФУ для виплати їх особам, що мають статус інваліда ЧАЕС та в якому розмірі ці видатки, що призвело до винесення необґрунтованої постанови.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, отримує пенсію як інвалід 3-ої групи, інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 50 Закону, в редакції від 06.06.1996, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього ж Закону, в редакції від 06.06.1996, розмір пенсії для інвалідів 3 групи щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», Постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягають застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначених вище Постанов Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Безпідставні також посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
Однак, задовольняючи частково вимоги позивача, суд в резолютивній частині постанови не зазначив період, за який визнав дії відповідача щодо відмови провести перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 неправомірними та зобов.язав його зробити перерахунок державної та додаткової пенсії, який, виходячи з позовних вимог, становить з 1 листопада 2008 року по 08 лютого 2010 року. Крім того, на думку колегії суддів, в абзаці третьому резолютивної частини постанови суд не конкретно визначив, які саме дії повинен виконати відповідач і в яких розмірах зробити перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу.
Виходячи з чого, колегія суддів у відповідності до положень п. п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови, доповнивши та уточнивши її.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2010 року змінити, доповнивши абзац другий текстом: «… за період з 01 листопада 2008 року по 08 лютого 2010 року».
Абзац третій викласти в наступній редакції: Зобов,язати Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 листопада 2008 року по 08 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнобов,язкове державне пенсійне страхування».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: