Справа №2-30-2010р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
м. Селидове 14 липня 2010 р.
Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого – судді Владимирської І.М., при секретарях Карабут Ю.О., Костенко К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове в порядку заочного провадження справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання втратившими право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, однак не мешкають в квартирі без поважних причин тривалий час, понад рік. Відповідачі за місцем реєстрації не з”являються, не виконують обов”язків по утриманню житла, не сплачують комунальні послуги. Речей відповідачів в будинку не має. Ніяких перешкод в мешканні відповідачам не чинилось. Тому позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з”явивилась, будучи належним чином повідомлена про час і місце слухання справи через оголошення у пресі. Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з”явивився, будучи належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутность відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він з серпня 2006 року мешкає за адресою АДРЕСА_2. З часу його проживання за даною адресою йому відомо, що по сусідству в будинку АДРЕСА_1 мешкає родина ОСОБА_1. Йому відомо, що до них в будинку ніхто не мешкав, будинок знаходився в незадовільному стані: були відсутні вікна, двері.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він за адресою м.Гірник вул.Железнодорожна мешкає з 1948 року. Йому достовірно відомо, що поряд в будинку НОМЕР_1 мешкала ОСОБА_7, яка продала цей будинок ОСОБА_1. Йому також відомо, що в будинку мешкали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще з дитинства, однак з 2000 року вони в будинку не проживають, залишили його і більше не поверталися. Будинок тривалий час був порожній, стояв розбитий, двері зняті. ОСОБА_4 відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак після звільнення в будинок не вселявся, а мешкав в гуртожитку №210 разом зі своїм дядьком, в теперішній час ОСОБА_4 також знаходиться у в”язниці. За час мешкання в будинку родини ОСОБА_1 а ні ОСОБА_3, а ні ОСОБА_4 до будинку не поверталися.
Суд, вислухав пояснення позивача, представника позивача, свідків, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 ( згідно витягу з домової книги, довідок Адресно-довідкового бюро від 26.01.2009 року). В спірному житловому приміщенні відповідачі не мешкають ( згідно акту обстеження від 28.01.2009 року). Згідно договору купівлі-продажу будинка від 25 серпня 2006 року ОСОБА_8 купила у ОСОБА_7 будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 Факт непроживання відповідачів тривалий час без поважних причин за адресою м.Гірник вул.Железнодорожна будинок НОМЕР_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6
Відповідно до ст.405 ЦК України член сім”ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Згідно зі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Вищевказані докази в їх сукупності приводять суд до переконання, що відповідачі не мешкають в житловому приміщенні без поважних причин понад рік і це є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В судове засідання не надано доказів, які б свідчили про те, що причини відсутності відповідачів у спірному приміщенні понад строк є поважними. Суд не може прийняти до уваги надані до суду пояснення ОСОБА_4 про те, що він не мешкав за вищевказаною адресою деякий час, тому що перебував в місцях позбавлення волі, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями свідків та документами. Згідно вироку Селидівського міського суду Донецької області від 13 лютого 2003 року ОСОБА_4 був засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі, строк покарання –з 10.10.2002 року. Згідно повідомлення начальника установи №124 ОСОБА_4 звільнений 30.09.2005 року за постановою Кіровського м/суду м.Донецька від 22.09.2005 року умовно-достроково на 6 місяців 17 днів. Судом встановлено, що з часу звільнення від покарання ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_1 не повертався. Згідно матеріалів по розгляду подання про продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_4 та вироку Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2008 року вбачається, що на час затримання в лютому 2008 року ОСОБА_4 мешкав за адресою АДРЕСА_3 а також взимку 2008 року він мешкав у свого знайомого ОСОБА_9 в місті Гірник. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 свого зв”язку зі спірним житлом не поновлював, не мешкав в ньому без поважних причин, мешкав за іншими адресами, тому втратив право користування даним жилим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись ст.405 ЦК України, ст.150 ЖК України, ст.ст.74, 213-214, 169, 224 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 в м.Гірник Донецької області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя (підпис)