Справа № 2-1556/10/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року . Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого суді Сенаторова В.М.,
при секретарі - Попадюк І.В.
представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія « Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
27 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила стягнути з ВАТ Страхова компанія «Країна» суму 16080,12 гривень за відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у зв’язку з страховим випадком, стягнути 5000 гривень моральної шкоди, 1000 грн. 00 коп. за правову допомогу та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказала, що 14 жовтня 2008 року вона уклала договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ-211040», 2008 року випуску, з ТОВ « Авто-Технологія». Для придбання автомобіля, у зв'язку з недостачею грошей для оплати повної вартості автомобіля вона 14.10.2008 року уклала з ТОВ «Простофинанс» кредитний договір №03006402929 і у свою чергу договір застави транспортного засобу №03006402929 від 14.10.2008 року. У той же день ОСОБА_4 зареєструвала свій автомобіль в органах ДАІ., одержавши свідоцтво про реєстрації й державний номер НОМЕР_1.
Крім цього, позивачка уклала договір автомобільного страхування № 02/012813/ПР/2.1.5.1 від 14.10.2008 року з відповідачем на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання у випадку настання страхового випадку зробити застрахованій особі виплату страхового відшкодування в порядку й на умовах визначених Договором, Правилами та чинним законодавством.
Автомобілем «ВАЗ-211040», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 має право на законних підставах управляти її син ОСОБА_5. Згідно умов, а саме п.4. Договору автомобільного страхування № 02/012813/Г1Р/2.1.5.1 від 14.10.2008 року, зазначений договір є дійсним і при керуванні транспортним засобом сином ОСОБА_5
У ніч з 19 на 20 грудня 2008 року син позивачки ОСОБА_5 керував вказаним автомобілем «ВАЗ-211040», підпав нападу двох невідомих осіб, які його побили, застосували відносно сина електрошок, душили, забрали телефон, гроші. Автомобіль разом із сином був невідомими викрадений. За даним фактом, а саме викрадення автомобіля разом з сином у ночі з 19.12.2008 р. на 20.12.2008 року позивачка звернулася в правоохоронні органи - Дзержинській РВ та в ДАІ.
Крім цього, позивачці пізніше стало відомо, що 20.12.2008 року в 15-30 годин її син піддався ще одному злочину, а саме, ОСОБА_6 разом з невстановленою особою, перебуваючи в сосновому борі, поблизу залізничної платформи «Подгородняя» у п. М. Данилівка Дергачівського району, Харківської області й побачивши вказаний автомобіль, за кермом якого перебував мій син, довідавшись про то, що останній заблудився та в автомобілі перебуває один, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, ввів ОСОБА_5 в оману, взяв у нього ключі від автомобіля і разом з невстановленою особою поїхав в сел. М. Данилівка Дергачівського району, Харківської області, тим самим незаконно заволодів автомобілем.
20.12.2008 року син ОСОБА_5 був доставлений у Харківську міську клінічну лікарню швидкої й невідкладної медичної допомоги, звернувся із заявою в правоохоронні органи.
Дергачівським РВ ГУМВС України в Харківської області 29.12.2008 року була порушена кримінальна справа №77080370 за фактом незаконної крадіжки особистого майна, що належить ОСОБА_7, передбаченої ч.1 ст. 185 КК України. 23.03.2009 року Дергачівським РВ ГУМВС України в Харківської області була порушена кримінальна справа за фактом незаконного заволодіння автомобілем «ВАЗ-211040»,за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України. У той же день 23.03.2009 року кримінальні справи були об’єднані в одне провадження.
У ході досудового слідства було встановлено, що до незаконного заволодіння автомобілем були причетні й інші, крім ОСОБА_6, особи, які під час досудового слідства встановлені не були, тому 21.04.2009 року з кримінальної справи №77080370 були виділені матеріали кримінальної справи №77090102 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
На свої звернення до правоохоронних органів позивачка одержала відповідь за підписом начальника відділу прокуратури Харківської області від 19.10.2009 року, яким її довели до відома, що по кримінальній справі №77090102 ведеться досудове слідство й після виконання всіх слідчих дій у справі буде ухвалено рішення відповідно до діючого законодавства.
Разом з тим, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 було направлена до Дергачівського районного суду Харківської області, яким була винесена Постанова про припинення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 по ст. 289 ч.2 КК України у зв'язку з його смертю, тобто за ст. 6 п.8. УПК України.
24.12.2008 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій вказала про настання страхового випадку і необхідність виплати страхове відшкодування.
Відповідач направив листа про те, що позивачка нібито відповідачу надала неправдиві відомості щодо обставин, які відбулися з вказаним автомобілем, а тому у відповідності п.п. 18.5.3., 18.5 Договору, відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, а також на підставі ст. 26 Закону України «Про страхування».
Позивачка вважає дії відповідача неправомірними, порушують її права, умови договору, а тому змушена звернутися в суд з даною позовною заявою.
В результаті здійснення злочину, а саме викраденням автомобіля та його пошкодженням був заподіяний матеріальний збиток, який складає суму 16080,12 гривень згідно висновку фахівця.
Крім цього, в результаті викрадення автомобіля, потрясіння від викрадення сина і його побиття позивачка перенесла моральні страждання в результаті відмови відповідача зробити з неї страхове відшкодування. Позивачка змушена була звертатися до лікарів, проходити лікування, що привело до зміни звичайного укладу мого життя. Позивачка постійно перебуває в депресивному стані, який виник з порушенням звичного ритму її життя, порушилися соціальні зв'язки зі членами її родини, родичами, знайомими й друзями. Моральну шкоду позивачка оцінює в суму 5000 гривень.
Для надання позивачці юридичної допомоги, вона змушена була звернутися до адвоката і вона сплатила сума 1000 гривень, яку також вважаю за необхідне стягнути з відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги.
Представник ВАТ Страхова компанія « Країна» проти позову заперечував, вказав, що відомості, які вказала ОСОБА_4 в заяві про страховий випадок не співпадають з даними постанови Дергачівського районного суду м. Харкова, в якій вказано, що ОСОБА_8 ввів в оману ОСОБА_5, взяв ключі від автомобіля, сів в нього разом з невстановленою особою та поїхав, тобто незаконно заволодів транспортним засобом. В той час коли ОСОБА_4 у заяві вказала, що син ОСОБА_4 20.12.2008 року їхав додому, зупинився купити сигарет. До нього в машину ввірвалися двоє молодих людей і стали погрожувати, завдавалися тілесні удари, застосовували електричний шок. Все це сталося з 19-го на 20 те грудня 2008 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлені наступні юридично значимі факт та відповідні їм правовідношення.
ОСОБА_4 уклала договір автомобільного страхування № 02/012813/ПР/2.1.5.1 від 14.10.2008 року з відповідачем на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання у випадку настання страхового випадку зробити застрахованій особі виплату страхового відшкодування в порядку й на умовах визначених Договором, Правилами та чинним законодавством
Автомобілем «ВАЗ-211040», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 має право на законних підставах управляти мій син ОСОБА_5. Згідно умов, а саме п.4, Договору автомобільного страхування № 02/012813/Г1Р/2.1.5.1 від 14.10.2008 року, зазначений договір є дійсним і при керуванні транспортним засобом сином ОСОБА_5 / а. с. 6 /
24 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до відповідача, у якій вказала, що її син ОСОБА_5 20.12.2008 року приблизно о 01 год.20 хв. їхав додому, зупинився купити сигарет. До нього в машину ввірвалися двоє молодих людей і стали погрожувати, завдавалися тілесні удари, застосовували електричний шок. / а. с. 36 /
За даними довідки органу дізнання автомобіль № ВАЗ – 21104» д.н. НОМЕР_3 має механічні ушкодження / а. с. 49 /
28 січня 2009 року ОСОБА_4 звернулася в міліцію з заявою про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння належним їй транспортним засобом. / а. с. 50 /
23 березня 2009 року була порушена кримінальна справа за ст. 289 ч.2 КК України / незаконне заволодіння транспортним засобом / В Постанові про порушення кримінальної справи вказано, що 20.12.2008 року невстановлені особи незаконно заволоділи автомобілем « ВАЗ – 2110», д.н. НОМЕР_3», належний ОСОБА_5, та зникли / а. с. 53 /
За даними начальника СВ Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_9 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, автомобілем «ВАЗ 2110», д.н. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_4, пред’явлено обвинувачення ОСОБА_8 та 24.04.2009 року кримінальну справу з обвинувальним висновком направлено до суду Дергачівського району Харківської області / а. с. 54 /
Згідно Постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2009 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 провадженням закрито у зв’язку зі смертю. У постанові вказано, що ОСОБА_8 разом з не встановленою особою незаконно заволоділи транспортним засобом « ВАЗ – 2110», д.н. НОМЕР_3, належним ОСОБА_4, під керуванням сина ОСОБА_5 Своїми діями ОСОБА_8 скоїв злочин передбачений ст. 289 ч.2 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом. Дана постанова набрала чинності.
11 серпня 2009 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до відповідача виплатити страхову суму, але їй було відмовлено на тих підставах, що ОСОБА_8 увівши в оману ОСОБА_5 / сина позивачки /, взяв в нього ключі від його автомобілю, сів в нього та разом з невстановленою особою поїхав.
Згідно звіту про вартість матеріальної шкоди спричиненого ушкодженням транспортного засобу « ВАЗ-211040», р.н. НОМЕР_3, за № 65/02/09 від 06 лютого 2009 року складає 17070 грн. 12 коп.
Аналізуючи надані докази, на думку суду, має місце є страховий випадок і відповідач повинен сплатити ОСОБА_4 16080 грн. 12 коп. / 17070 грн.12 коп -990 грн. 00 коп.= 16080 грн. 12 коп. /, де 990 грн. - франшиза, яка не враховується. У зв’язку з наведеним в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача проте, що ОСОБА_4 ввела в оману страхову компанію, надала недостовірні відомості. При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_4, вказала відомості, які їй були відомі на момент подачі заяви про виплату відшкодування і тільки слідчі органи встановили які події мали місце насправді. Слідчими органами було встановлено незаконне заволодіння транспортним засобом, про що ОСОБА_4, на початку не було відомо.Крім цього відносно ОСОБА_5 в ніч було скоєно два злочини. Суд не погоджується з доводами представника відповідача з тим, що на підставі п.18.3.17 Договору страховиком не відшкодовуються суми, якщо мало місце втрата застрахованого транспортного засобу шляхом омани.
Суд виходить з того, що заволодіння чужим майном шляхом обману кваліфікується КК України за ст. 190 / шахрайство /.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області встановлено, що мало місце незаконне заволодіння транспортним засобом і дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ст. 289 ч.2 КК України, що не суперечить договору.
В частині стягнення моральної шкоди, суд відмовляє з наступних підстав.
ОСОБА_4 не надала доказів проте, що моральна шкода їй була спричинена у зв’язку з тим, що вона зверталась до відповідача про відшкодування шкоди, а не з наслідками, які пов’язані з подіями та станом здоров’я сина.
Позивачка в судому засіданні підтвердила, що вона користувалась правовою допомогою, сплатила 1000 грн. 00 коп., в тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню і суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_4 1000 грн. 00 коп.
Крім цього, позивачка при подачі позовної заяви сплатила державне мито 170 грн. 00 коп. та інформаційно технічне забезпечення у сумі 37 грн. 00 коп. Згідно Постанови КМУ від 21.12.2005 року в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 року витрати з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів складає 120 грн.00 коп., держмито з суми 16080 грн. 12 коп. складає 160 грн. 80 коп. / 1 відсоток від задоволених позовних вимог /. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_4 держмито в сумі 160 грн. 80 коп. і інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 37 грн. 00 коп., а також додатково стягує з відповідача за інформаційно технічне – забезпечення розгляду справи 83 грн.00 коп. / 120 грн. 00 коп. – 37 грн. 00 коп. = 83 грн. 00 коп./
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1195, 1206 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства « Страхова компанія « Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія « Країна » на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальну шкоду у розмірі 16080 грн. 12 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія « Країна» на користь ОСОБА_4 державне мито у сумі 170 грн. 00 коп ., за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи - 37 грн. 00 коп ., за правову допомогу – 1000 грн. 00 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія « Країна» 83 грн. 00 коп. за інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя - підпис