Справа № 2-3071/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

27 липня 2010 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого         судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Однак відповідач сплачує йому пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено цим Законом, посилаючись при цьому на постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та від 28.05.2008 № 530. Позивач вважає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу і тому підлягає застосуванню, а дії відповідача порушують його право на одержання пенсії у встановленому розмірі, тому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання свого представника не надіслав, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с 23). Причини своєї неявки суду не повідомив.

За цих обставин, суд на підставі ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 9). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнано інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 152078 (а.с. 18). Причина інвалідності пов’язана з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в УПФ в Солом’янському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75  процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивач 14.04.2010 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 16-17).

З відповіді УПФ України в Солом’янському районі м. Києва від 12.05.2010 № 2714/09, наданої на звернення позивача, вбачається, що відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зазначив, що пенсія їй обчислюється і виплачується відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 (а.с. 5-8).

Згідно з підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008
№ 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», установлено, починаючи з 1 липня 2008 р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: в інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році – 1090  грн.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»   установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Частиною 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Зважаючи на те, що за основу нарахування підвищення до пенсії береться мінімальна пенсія за віком, суд звертає увагу на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Однак наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком,  що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Відповідно до вимог пенсійного законодавства, зокрема, ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно здійснювати з 01.04.2010, оскільки він звернувся до Управління Пенсійного фонду з відповідною заявою 14.04.2010.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75  процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 квітня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на користь держави судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: